Стаття 129. Розподіл судових витрат

Господарський процесуальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

12888

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

10. Якщо у спорі про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь юридичної особи, то вони стягуються на користь власників (учасників, акціонерів), які подали позов в інтересах такої юридичної особи, у тій частині, в якій вони понесені цими власниками (учасниками, акціонерами).

Якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, судові витрати, понесені акціонером (акціонерами) у зв’язку з поданням позову в інтересах такого акціонерного товариства про відшкодування збитків, заподіяних акціонерному товариству його посадовими особами, відшкодовується таким товариством незалежно від результатів розгляду справи у суді.

{Частину десяту статті 129 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2465-IX від 27.07.2022 }

11. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

12. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

13. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

14. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

130/374

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Суд відмовив у стягненні “гонорару успіху” через те що справа не вимагає значних затрат часу та зусиль, а адвокат є постійним учасником такої категорії справ. (ВС КГС, справа №873/52/22 від 08.03.2023 р.)
Невідомо, коли нарешті припинить своє існування судова практика, коли і справді адекватні ціни на адвокатські послуги в Україні та “гонорари успіху” суди вважатимуть “непропорційними” витратами… Так, у цій справі, апеляційну скаргу опонента клієнта адвоката залишено без задоволення - тобто постановлено було позитивне для сторони рішення. Клієнт адвоката звернувся до Верховного Суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

За твердженням скаржника, ним було надано правові послуги щодо аналізу вищезазначеної апеляційної скарги (1 година), а також підготовки відзиву на неї та направлення цього відзиву іншому учаснику справи (2 години); участь адвоката у судовому засіданні із розгляду вищевказаної апеляційної скарги, яке відбулося 22.02.2023 (2 500,00 грн). Загалом заявник просив стягнути сплачені 6 700 грн. вартість послуг адвоката і 5 700 грн. сплаченого адвокату “гонорару успіху” за позитивне рішення.

Однак, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України), з огляду на таке:

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, у ч.5 зазначеної статтіцього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони абоз власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: За відсутності клопотання іншої сторон, суд самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, з іншої сторони, внаслідок їх непропорційності, бо основні аргументи підготовленого відзиву на касаційну скаргу аналогічні висловленим у відзиві на апеляційну скаргу (ВС КГС, справа №345/136/18 від 19.01.2023 р.)
Так, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду у позові опонента відмовлено. Опонент подав касаційну скаргу, але Постановою Верховного Суду її залишено без задоволення, а попередні рішення - без змін. Адвокат який вів справу клієнта (на користь якого були рішення), домовився із клієнтом, передбачивши це в договорі, в поданих детальних розрахунках і акті, що за складання відзиву на касаційну скаргу опонента вартість послуг складає - 20000 грн (за 20 годин роботи). Відзив на касаційну скаргу містився на 7 сторінок.

ВС КГС, приймаючи додаткову постанову із таким розміром витрат не погодився. І навіть - не дивлячись на відсутність заперечень опонента - сам зменшив розмір витрат до стягнення до 5000 грн. ВС пояснив наступним:

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Оплата послуг професійної правничої допомоги може бути здійснена на користь ФОП (КГС/ВС у справі № 910/7304/20 від 09.09.2021)
Раніше ми писали про складнощі відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи. Відповідно до позиції суду у справі, що була тоді наведена для цілей відшкодування витрат, оплата послуг адвоката повинна бути здійснена саме на користь адвоката, а не ФОП.

У цій справі особа звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ.

Серед інших питань, під час судового розгляду виникло питання розподілу судових витрат (в даному випадку витрати становили 3 500 грн).

Представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Оскільки під час перегляду справи позиція не змінилася, а зміст відзиву дублював апеляційну скаргу - розмір компенсації витрат на правову допомогу підлягає зменшенню (ВС КГС справа № 910/15621/19 від 18.03.2021 року)

Аналізуйте судовий акт: Здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзиву на касаційну скаргу, тому такі судові витрати є необґрунтованими (КГС/ВС у справі № 922/2321/20 від 08.04.2021

Розмір судових витрат, який доцільно відшкодовувати за результатами розгляду справи є питанням дискусійним.

Вартість надання правової допомоги є поняттям оціночним, залежить від регіону, складності справи, компетенції адвоката тощо. Визначити її у вигляді чіткої цифри, яка би влаштовувала і клієнта, і адвоката та була би справедливою на думку суду часом складно.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Процесуальне законодавство передбачає, що суд може відступити від вказаного правила та не розподіляти витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

У цій справі особа звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

Ухвалою ВС прийнято заяву представника фізичної особи про винесення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат було оцінено заявником у 47 тис. грн.

Позиція ВС: ВС було враховано, що під час апеляційного і касаційного перегляду справи позиція боржника не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом.

Зміст відзивів боржника на касаційні скарги фактично відповідав змісту відзивів на апеляційні скарги.

Зазначені окремо у акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги. Отже, в цій частині судові витрати колегія суддів визнала необґрунтованими.

Загалом, цілком можна погодитися з таким висновком ВС. Таким чином, при складенні договорів, актів виконаних робіт потрібно звертати увагу, аби перелічені у них послуги не дублювали одна одну.

На думку суду, розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 47 тис. грн, не відповідав критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими.

Ураховуючи наведене, ВС було вирішено зменшити розмір судових витрат до 10 тис. грн.

Аналізуйте судовий акт: Договір про надання правової допомоги повинен містити пункти про розрахунок гонорару саме за даний судовий спір, інакше заява про стягнення гонорару залишається без розгляду (ВС/КГС у справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 р.)

Актуальна постанова ВС про застосування ст. 129 ГПК України, яка роз’яснює , у якому випадку суд має право залишити без розгляду заяву сторони про відшкодування судових витрат у справі, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Тобто не заглиблюватися в оцінку розміру таких витрат та обґрунтовано зменшувати чи відмовляти у їх відшкодуванні, а просто не розглядати заяву.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а адвокатський гонорар - це ціна договору відповідно до ст. 632 ЦК України. Зміст такого договору, регулюється в тому числі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.» Важливо, що згідно вказаної статті при встановленні розміру гонорару повинна враховуватись складність справи, тобто якщо справа судова, вона повинна бути конкретизована.

Водночас згідно ст. 126 ГПК України гонорар адвоката є витратами сторони понесеними на професійну правничу допомогу, які входять до складу загальних судових витрат і можуть бути відшкодовані судом за рахунок іншої сторони на підставі відповідної заяви.

Розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення.

Проте, і без такого клопотання іншої сторони, якщо заявник не доведе, що сплачений гонорар пов'язаний виключно із розглядом даної справи, суду слід залишати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони без розгляду.

ВС підкреслює, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

У даній справі у договорі про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього не було посилань на справу, яка безпосередньо розглядалася судом за участю адвоката позивача. Тому суд прийшов до висновку, що позивач не надав доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу і керуючись частиною 8, ст. 129 ГПК України залишив заяву позивача без розгляду.