Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова від 21.02.2024 року у справі №640/30572/20 Постанова від 21.02.2024 року у справі №640/30572/...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова від 21.02.2024 року у справі №640/30572/20

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/30572/20

адміністративне провадження № К/9901/33638/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №640/30572/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, Державна судова адміністрація України, Святошинський районний суд міста Києва, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року (головуючий суддя Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Оксененко О.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, у якому просила:

- визнати протиправними дії Управління щодо нарахування і виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 246 159 грн 89 коп.;

- зобов`язати Управління провести їй нарахування суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин другою, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 246 159 грн 89 коп.;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на користь судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду у розмірі 246 159 грн 89 коп.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що працює на посаді судді Святошинського районного суду м. Києва та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте, у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівська винагорода протиправно виплачувалась з урахуванням обмеження, установленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що є порушенням права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

3. Переконувала, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 в частині обмеження розміру суддівської винагороди суперечить Конституції України, у зв`язку із чим не може застосовуватися при її нарахуванні.

4. Вважала, що відповідач, діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України, порушив приписи чинного законодавства України та з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року виплачував позивачу суддівську винагороду у розмірі, значно меншому, ніж це визначено спеціальним Законом.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 246 159 грн 89 коп.

- стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на користь судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в розмірі 246 159 грн 89 коп. (двісті сорок шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 89 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій зазначили, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у частині суддівської винагороди, не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми Конституції України як норми прямої дії.

7. Указали, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, у свою чергу, виключає можливість застосовувати до правовідносин стосовно суддівської винагороди інші Закони.

8. Із урахуванням наведеного констатували, що розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовувати до спірних правовідносин статтю 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

9. Окрім викладеного, суд апеляційної інстанції залучив Святошинський районний суд міста Києва та Державну судову адміністрацію України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

10. Колегія суддів урахувала, що відповідно до відомостей, наданих Державною судовою адміністрацією України зміни до кошторису Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» відкриті у повному обсязі.

11. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважав помилковим твердження Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про те, що суддівська винагорода на користь позивача підлягає стягненню з Державної судової адміністрації України, оскільки відповідно до частини четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та направити справу №640/30572/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020 щодо необхідності з`ясування правового (та процесуального) статусу Державної судової адміністрації України у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди позивачу, передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

15. Звертає увагу на те, що у межах справи №520/13014/2020 Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскільки головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди є Державна судова адміністрація України, яка серед іншого визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, відповідно, відповідачем за цим позовом теж має бути Державна судова адміністрація України.

16. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої та пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України указує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та розглянув справу №640/30572/20 за відсутності будь-якого учасника справи.

17. Переконує, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для невиконання вимоги статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» про застосування обмеження максимального розміру у тому числі суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами та і надалі нараховувати і виплачувати суддівську винагороду усупереч указаній нормі.

18. Звертає увагу на те, що державний бюджет на 2020 рік було прийнято із заздалегідь відомим дефіцитом, у тому числі, на заробітну плату. Станом на дату введення обмежень по виплаті суддівської винагороди дефіцит на оплату праці по районним судам міста Києва становив 32 390 260 грн 70 коп. Однак, ці обставини не були досліджені судом апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

19. 20 жовтня 2021 року до касаційного суду від Державної судової адміністрації України надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому третя особа підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

20. 08 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2021 року для розгляду судової справи №640/30572/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №640/30572/20 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

24. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №640/30572/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

25. ОСОБА_1 працює суддею Святошинського районного суду м. Києва відповідно до Указу Президента України про призначення суддів від 06 березня 2006 року №199/2006.

26. Постановою Верховної Ради України від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва безстроково.

27. Наказом від 23 березня 2006 року №36/к голови Святошинського районного суду м. Києва М.А. Біда зараховано ОСОБА_1 на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.

28. Наказом від 15 березня 2011 року № 40с голови Святошинського районного суду м. Києва М.А. Біда допущено ОСОБА_1 до виконання обов`язків судді Святошинського районного суду м. Києва з 17 лютого 2011 року.

29. 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві із заявою про надання інформації щодо невиплати її суддівської винагороди.

30. Листом від 02 грудня 2020 року №6-3823/20-вик позивача повідомлено про розмір невиплаченої суддівської винагороди та про відсутність механізму її виплати.

31. Уважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачці суддівської винагороди у зменшеному розмірі та невжиття заходів до компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

32. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

34. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

35. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

36. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

37. У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

38. За частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

39. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

40. За частиною другою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

41. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

42. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет на 2020 рік» доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - у редакції, яка діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, установлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, установлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

43. Водночас, рішенням від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Указані положення Законів втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

44. Спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо виплати позивачці суддівської винагороди з обмеженням її розміру на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

45. У касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20. У зазначеній справі Верховний Суд висловив правову позицію з приводу застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виплаті суддівської винагороди (у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року), усуваючи таким чином правову колізію, яка виникла у зв`язку із набранням чинності положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було доповнено статтею 29.

46. Так, у постанові від 03 березня 2021 року Верховний Суд зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій у значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.

47. Щодо Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» колегія суддів [у межах розгляду справи №340/1916/20] зазначила, що цей Закон не може установлювати розмір винагороди судді, оскільки не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди). Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

48. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які попри те, що у часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

49. Верховний Суд наголосив, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

50. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що обмеження виплати ОСОБА_1 , починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») було неправомірним. Тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість доводів позивачки у цій частині.

51. Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року залучено Святошинський районний суд м.Києва та Державну судову адміністрацію України [як головного розпорядника відповідних бюджетних коштів] до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

52. Судом апеляційної інстанції зобов`язано Державну судову адміністрацію України надати до суду до письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо:

- обсягів виділення коштів на виплату суддівської винагороди протягом періоду з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року;

- виділення бюджетних асигнувань для виплати суддівської винагороди у повному обсязі відповідно до вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» протягом періоду з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року;

- обсягу бюджетних асигнувань, призначених для виплати суддівської винагороди протягом періоду з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в м. Києві.

53. Суд апеляційної інстанції, також, зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві надати до суду письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо:

- обсягу бюджетних асигнувань, призначених для виплати суддівської винагороди протягом періоду з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року Святошинському районному суду м. Києва.

54. Після отримання витребуваних відомостей від учасників справи Шостий апеляційний адміністративний суд установив, що у період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року включно у зв`язку із запровадженням обмеження суддівської винагороди бюджетні асигнування на оплату праці не зменшувалися.

55. Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій за результатами установлених обставин справи, про те, що нарахування та виплата позивачці у спірному періоді суддівської винагороди у неповному обсязі є наслідком вчинення дій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, а тому належним способом відновлення порушеного права позивачки є стягнення з відповідача недоплаченої суддівської винагороди, є правомірним. У даному випадку відповідач розпорядився виділеними коштами з урахуванням обмежень, які установлені статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

56. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №280/9125/20.

57. Щодо посилання у касаційній скарзі на необхідність виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», а не за рахунок коштів Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, то Верховний Суд зазначає таке.

58. У постановах Верховного Суду, на необхідність урахування правового висновку щодо спірного питання у яких звертав увагу касаційній скарзі відповідач [справи №340/1916/20 та №520/13014/2020], було зазначено, що виплата суддівської винагороди із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), на думку колегії суддів, могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА України у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, колегія суддів в указаних відповідачем справах дійшла висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України, як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

59. У цій справі судом апеляційної інстанції було установлено що ДСА України було виділено кошти за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у повному обсязі, зміни до кошторису не вносилися.

60. Ураховуючи установлення судом апеляційної інстанції розпорядника коштів, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.

61. У тексті касаційної скарги відповідач, також, зазначав, що справу №640/30572/20 розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень.

62. Суд зазначає, що відповідно до довідок про доставку електронного листа (а.с.76-81) суд першої інстанції належним чином повідомив учасників справи про розгляд справи №640/30572/20 у відкритому судовому засідання 11 лютого 2021 року о 13:20, який мав відбутись у приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва.

63. Водночас, позивачем та представником Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві Москалюком Є.В. подано заяви про розгляд справи №640/30572/20 у порядку письмового провадження (а.с.83-84).

64. Також, у матеріалах справи наявні зворотні повідомлення (а.с.146-150), відповідно до яких суд апеляційної інстанції повідомив учасників справи про розгляд апеляційної скарги відповідача у справі №640/30572/20, який мав відбутись 15 липня 2021 року о 14:10 у приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду.

65. Отже, доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судових засідань спростовуються матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

67. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IV. Висновки щодо судових витрат

69. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №640/30572/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати