Аналітична стаття

Повідомлення про підозру є одним із ключових процесуальних документів як для особи, якій вручено це повідомлення, так і для кримінального провадження в цілому. З огляду на те, що повідомлення про підозру визначає подальший статус особи в кримінальному процесі, виникає логічна потреба дослідити механізм і правові підстави оскарження повідомлення про підозру.

Оновлення приватного права водночас стає тестом на те, яке місце в ньому відведене правам дитини. Ухвалення нового Цивільного кодексу (Кодексу права приватного), проєкт якого наприкінці минулого місяця зареєстрували у Верховній Раді (реєст. № 14394), може стати однією з найбільш масштабних правових подій останніх десятиліть в Україні. Йдеться не лише про заміну норм чи оновлення термінології, а про перегляд підходів до регулювання приватних відносин, про системне збирання розпорошених правил у єдину логічну конструкцію.

Структура проекту нового Цивільного кодексу України побудована за дев’ятьма книгами, що охоплюють ядро приватноправового регулювання та забезпечують цілісність кодифікації: книга перша «Загальна частина», книга друга «Право особисте», книга третя «Право речове», книга четверта «Право інтелектуальної власності», книга п’ята «Право зобов’язань», книга шоста «Право сімейне», книга сьома «Право спадкове», книга восьма «Право приватне міжнародне», книга дев’ята «Публічність прав цивільних».

Дослідження концепції: «Дилема ув’язненого» – як одного з інструментів парадоксу у правовій сфері та повсякденному житті. Кожному з нас доводилося займатися певною діяльністю в тій чи іншій соціальній групі для досягнення вищих результатів, які не під силу одному. Але досить часто ми помічаємо, як деякі з проблем виникають у зв’язку з тим, що різні учасники групи переслідують лише власні інтереси, а у наслідку це шкодить усім.

У Верховній Раді України зареєстровано законодавчу ініціативу (законопроект № 14402 від 26.01.2026), яка може суттєво змінити баланс сил у трудових відносинах між найманим працівником та роботодавцем. Мова йде про проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відсутності права у роботодавця в односторонньому порядку змінювати умови оплати праці, визначені трудовим контрактом», ініційований народним депутатом Валерієм Гнатенком. На перший погляд, документ видається логічним кроком у захисті прав працівників, проте детальний юридичний аналіз тексту законопроекту та супровідних документів виявляє низку підводних каменів, які можуть створити серйозні колізії для бізнесу та державного сектору.

Сумно спостерігати як вся ця судова реформа іноземців з безліч разів оціненими українськими суддями на доброчесність та лояльність до активістів, що знищують незалежність й суверенітет України, яка поставлена вище ніж елементарні знання суддями норм права та наявність досить сумнівних наукових ступенів призводить до відсутньої раніше кількості рішень ЄСПЛ проти України.

Важливою особливістю розгляду Вищою радою правосуддя (ВРП) дисциплінарних скарг є закріплення у Регламенті ВРП критеріїв пріоритетності їх розгляду. До таких віднесено, зокрема, скарги, які можуть призвести до звільнення судді, а також справи, що мають значний суспільний інтерес. Метою цього механізму було зосередити ресурси ВРП, а з 23 грудня 2024 року — Служби дисциплінарних інспекторів (СДІ), на найбільш серйозних порушеннях та не потонути у розгляді тисяч безпідставних скарг.

Позбавлення батьківських прав — це крайній захід, і суди дуже виважено підходять до його застосування. Втім навіть за такої константи в судовій практиці проглядаються цікаві тенденції, які можуть врахувати адвокати.

Згідно з Кримінальним кодексом України, стаття 403 передбачає відповідальність за невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу[1], вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, -Якіркарається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Закон не визначає покарання, якщо підлеглий відмовився виконувати явно злочинний наказ — тобто такий, який будь-яка розумна особа може визнати кримінально караним. Що ж таке незаконний та явно злочинний наказ? З незаконним простіше. А от явно злочинний – це складне та надзвичайно актуальне питання, особливо в контексті сучасних викликів, з якими стикається Україна. Правова природа «явного злочинного наказу» — це тонка межа між військовою дисципліною та індивідуальною правосвідомістю.

Друзі! Для всіх хто цікавиться недійсністю односторонніх правочинів ділюся своєю роботою «Крат В. І. § 6 Глави 1 Недійсність односторонніх правочинів // Односторонні правочини: монографія / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Харків : ЕКУС, 2024. – С. 87 – 100».