Витрати на правову допомогу не є шкодою або збитками, а тому такі мають стягуватись ЛИШЕ у провадженні у якому вони понесені (ВС/КГС у справі № 910/12945/19 від 01.06.2020)

Фабула судового акту: «Голь на выдумки хитра» або як пропустити строки на подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу та спробувати їх відшкодувати в іншому порядку та провадженні.

У даній справі підприємством звернулось до податкової із ПОЗОВОМ в порядку господарського судочинства про стягнення з останньої витрат на правову допомогу мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок неправомірних дій фіскального органу підприємство було змушено звернутись до адвокатського об’єднання внаслідок чого понесло збитки в сумі 94 167, 00 грн.

В свою чергу податкова, захищаючись від таких вимог, у своєму відзиві вказала, що адміністративний суд розглядав справу за позовом даного підприємства щодо оскарження рішень Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Згідно зі статтями 123, 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Проте у межах адміністративної справи заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, подано не було.

Судом першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд у позові відмовив.

При цьому господарський суд регіону у своєму рішенні вказав, що за правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах і можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

З такими висновками погодився і Касаційний господарський суд.

Переглядаючи справу за касаційною скаргою позивача КГС у своїй постанові вказав, що процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.

У даній справі позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених ним за послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги у зв`язку із розглядом адміністративної справи та під час виконання рішення суду в адміністративній справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу.

Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі ст. 143 КАС України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Аналізуйте судовий акт: Дії зі складання та подачі скарг до ВККС України, ВРЮ не є пов’язаними із розглядом справи, а тому не можуть бути враховані при відшкодуванні витрат на гонорар адвоката (ВС/ВП № 755/9215/15-ц від 19.02.2020)

У підсумку відшкодовуються витрати на правничу допомогу, які сплачені стороною тільки адвокату, а не іншим особам, при цьому тільки суд визначає їх реальність та зменшує на власний розсуд (ВС/КГЦ від 13 лютого 2020р. у справі № 910/2170/18)

Надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається (ВС/ВП № 817/66/16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12945/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Мартюк А. І., Зубець Л. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 (суддя Данилова М. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС"

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби і Державної казначейської служби України

про стягнення грошових коштів у сумі 94 167,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС" (далі - ТОВ "СКС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс ВПП ДФС) і Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України 94 167,00 грн шкоди (збитків), завданої внаслідок неправомірних дій Офісу ВПП ДФС.

1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення частин 1, 2 статті 22, статей 104 170 1173 1174 1192 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 22 Господарського кодексу України, підпункту 17.1.11 пункту 17.1 статті 17, пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 25 Бюджетного кодексу України обґрунтовані документальним підтвердженням витрат ТОВ "СКС" на оплату послуг Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" (згідно з договором про надання правової допомоги від 30.03.2018), пов`язаних із наданням правової допомоги щодо оскарження у судовому порядку (адміністративна справа № 640/20808/18) рішення комісії Офісу ВПП ДФС, що становить 94 167,00 грн, про стягнення яких заявлено цей позов.

1.3. У відзиві на позовну заяву Офіс ВПП ДФС, заперечуючи проти її задоволення, акцентував, що адміністративний суд розглядав справу № 640/20808/18 за позовом ТОВ "СКС" щодо оскарження рішень Офісу великих платників податків Державної податкової служби. Так, згідно зі статтями 123 132 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Проте у межах адміністративної справи заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, подано не було.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач ототожнює розмір майнової шкоди із витратами у сумі 94 167,00 грн на оплату правової допомоги, наданої за договором від 30.03.2018, укладеним з Адвокатським об`єднанням "Правова та економічна безпека", під час розгляду адміністративної справи № 640/20808/18 та під час виконання рішення адміністративного суду.

Проте, як зазначив суд, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, за правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах і можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "СКС" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, наголошуючи на порушенні та неправильному застосуванні судами норм матеріального та процесуального права.

3.1.1. Скаржник акцентує, що позивач заявив вимоги про відшкодування не сум витрат на оплату правової допомоги, стягнення якої відбувається в межах процесуального кодексу за результатами розгляду справи, а саме реальних збитків, понесених позивачем, пов`язаних із наданням правової допомоги щодо оскарження у судовому порядку рішень комісії Офісу ВПП ДФС, які визнані протиправними та скасовані згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019 в адміністративній справі № 640/20808/18.

Заявник касаційної скарги зазначає, що за змістом частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України серед ознак реальних збитків можна виділити наявність порушеного права особи та витрат, які ця особа мусить зробити для відновлення свого права. Такі ознаки повною мірою притаманні заявленим до відшкодування у межах цієї справи витратам (збиткам), оскільки вони безпосередньо пов`язані із відновленням порушених рішеннями комісії Офісу ВПП ДФС прав позивача. Наявність і розмір зазначених збитків перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із протиправною поведінкою Офісу ВПП ДФС, оскільки саме внаслідок такої протиправної діяльності позивач був змушений вчиняти необхідні дії, пов`язані із відновленням його порушених прав.

3.1.2. Обґрунтовуючи у касаційній скарзі необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, ТОВ "СКС" зауважує, що у зазначеній постанові суд касаційної інстанції безпідставно, без наведення будь-яких законних та обґрунтованих аргументів, зробив висновок, що витрати на професійну правову допомогу, понесені суб`єктом господарювання для відновлення своїх порушених прав, не є збитками, оскільки вони не є заходом цивільно-правової відповідальності, не мають ознак збитків відповідно до чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із протиправною поведінкою відповідача.

Скаржник вважає, що такі висновки суперечать положенням частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, а висновок суду, що витрати на професійну правову допомогу не є збитками, оскільки вони не є заходом цивільно-правової відповідальності, є безпідставним. Не погоджується скаржник і з іншими висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові від 19.09.2019 у справі № 925/245/19.

3.2. Офіс ВПП ДФС у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, наголошуючи, що ТОВ "СКС" помилково ототожнює розмір майнової шкоди з витратами на правову допомогу у сумі 94 167,00 грн на оплату правової допомоги за договором від 30.03.2018. Стягнення судових витрат, пов`язаних із розглядом адміністративної справи, передбачено Кодексом адміністративного судочинства України, і плата за юридичні послуги належить до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, підстав для стягнення витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги в адміністративній справі, відповідно до статей 1173 1174 Цивільного кодексу України немає.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 30.03.2018 між Адвокатським об`єднанням "Правова та економічна безпека" (адвокат) і ТОВ "СКС" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат узяв на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки, визначені сторонами.

05.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2018, згідно з якою сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених у пункті 1.2 договору про надання правової допомоги від 30.03.2018, адвокат зобов`язався надавати клієнтові правову допомогу, пов`язану: - з оскарженням у судовому порядку рішення комісії Офісу ВПП ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 01.08.2018 № 866646/36088095 та виконанням отриманого за результатами такого оскарження рішення суду; - зобов`язанням Державної фіскальної служби України у судовому порядку зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ "СКС" податкову накладну від 26.03.2018 № 1001272 і виконанням отриманого із цього питання рішення суду; - оскарженням у судовому порядку рішення комісії Офісу ВПП ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яке оформлено протоколом № 1/2018, в частині внесення/включення ТОВ "СКС" до переліку ризикових платників податків і виконанням отриманого за результатами такого оскарження рішення суду; - зобов`язанням Офісу ВПП ДФС у судовому порядку виключити ТОВ "СКС" із переліку ризикових платників податків і виконанням отриманого із цього питання рішення суду.

4.3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 640/20808/18 позов ТОВ "СКС" до Офісу ВПП ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, а саме: визнано протиправним і скасовано рішення комісії Офісу ВПП ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 01.08.2018 № 866646/36088095; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 26.03.2018 № 1001272, складену ТОВ "СКС"; визнано протиправним і скасовано рішення від 22.03.2018 комісії Офісу ВПП ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про включення ТОВ "СКС" до переліку ризикових підприємств, оформлене протоколом № 1/2018; зобов`язано Офіс ВПП ДФС виключити ТОВ "СКС" із переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Крім того, згідно із судовим рішенням в адміністративній справі стягнуто на користь ТОВ "СКС" сплачений ним судовий збір у сумі 3 524,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДФС.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 640/20808/18 апеляційну скаргу Офісу ВПП ДФС повернуто заявникові, а згідно з ухвалою від 06.08.2019 Офісу ВПП ДФС відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 640/20808/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі № 640/20808/18.

4.4. Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 30.03.2018 адвокат на виконання умов договору в період із 05.11.2018 по 02.09.2019 надав клієнту послуги, перелік яких наведено в акті, на загальну суму 94 167,00 грн. Згідно з платіжним дорученням від 13.09.2019 № 4761 товариство перерахувало на рахунок адвокатського об`єднання 94 167,00 грн плати за консультаційні послуги згідно з рахунком від 09.09.2019 № 53.

4.5. Як свідчать матеріали справи № 910/12945/19, яка розглядається, предметом позову у ній є вимога ТОВ "СКС" про стягнення з Державного бюджету України 94 167,00 грн шкоди (збитків), завданої внаслідок неправомірних дій Офісу ВПП ДПС, на підставі, зокрема, статей 22 1173 1174 1192 Цивільного кодексу України, а саме коштів на оплату послуг Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" (згідно з договором про надання правової допомоги від 30.03.2018), пов`язаних із наданням правової допомоги щодо оскарження у судовому порядку (адміністративна справа № 640/20808/18) рішень комісії Офісу ВПП ДФС.

4.6. Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив підставою позову, збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

4.7. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173 1174 Цивільного кодексу України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 і 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

4.8. Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

4.9. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

4.10. За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункт 5 частини 2 зазначеної норми).

4.11. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "СКС" звернулося до суду із вимогою про стягнення з Державного бюджету України 94 167,00 грн шкоди (збитків), завданої внаслідок неправомірних дій Офісу ВПП ДФС, на підставі, зокрема, статей 22 1173 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи свої вимоги документальним підтвердженням витрат ТОВ "СКС" на оплату послуг Адвокатського об`єднання "Правова та економічна безпека" (згідно з договором про надання правової допомоги від 30.03.2018), пов`язаних із наданням правової допомоги щодо оскарження в судовому порядку (адміністративна справа № 640/20808/18) рішення комісії Офісу ВПП ДФС, що становить 94 167,00 грн, про стягнення яких заявлено цей позов.

Отже, за змістом позовної заяви позивач ототожнює розмір майнової шкоди із витратами на оплату правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 30.03.2018, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Правова та економічна безпека", перелік послуг за яким зазначено в акті та відповідно до якого позивач перерахував плату за консультаційні послуги згідно з рахунком від 09.09.2019 № 53 у сумі 94 167,00 грн (платіжне доручення від 13.09.2019 № 4761).

4.12. За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 цього Закону).

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.13. Водночас згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.

Так, як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених ним за послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги у зв`язку із розглядом адміністративної справи № 640/20808/18 та під час виконання рішення суду в адміністративній справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу.

Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

4.14. Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, який суди застосували під час розгляду справи № 910/12945/19.

4.14. Ураховуючи зазначене, а також правову позицію Верховного Суду України (справи № 6-3261св08, № 6-11633св09, № 6-15773св09) і Великої Палати Верховного Суду (справи № 925/1196/18, № 462/6473/16-ц, № 688/2479/16-ц, № 489/5045/18), доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про наявність підстав для відступу від правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, не отримали підтвердження, а зміст касаційної скарги зводиться лише до незгоди із висновком суду касаційної інстанції, зазначеним у постанові від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє ці доводи скаржника як необґрунтовані.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення та постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування з підстав, заявлених скаржником, немає.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі рішення та постанови немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/12945/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді