УХВАЛА

28 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 640/20808/18

адміністративне провадження № К/9901/20744/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С К С" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Офісу великих платників податків ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 866646/36088095 від 01.08.2018 року; зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену позивачем податкову накладну № 1001272 від 26.03.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Офісу великих платників податків ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яке оформлено протоколом, в частині внесення/включення позивача до переліку ризикових платників податків; зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС виключити позивача з переліку ризикових платників податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" задоволено повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 серпня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2019 року.

04 березня 2020 року на адресу Окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про ухвалення додаткового рішення по справі з приводу стягнення з відповідачів понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі задоволено частково; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" судові витрати у розмірі 47 083,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" судові витрати у розмірі 47 083,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України; в іншій частині заяву залишено без задоволення.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2020 року додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року скасував, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" про ухвалення додаткового рішення у справі залишив без розгляду.

17 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному КАС України.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.

Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених статтею 328 КАС України.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак, лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей статті 12 КАС України справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частини 4 статті 12 КАС України.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Підстави вважати, що дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження у суду не було.

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, ухвалене у цій справі рішення суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Разом з тим обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "С К С" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №640/20808/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко