Зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб (ВС/КАС № 822/3520/17 від 31.07.2018)

Фабула судового акту: Проблема бюджетного відшкодування податку на додану вартість є «притчею во язицах». ПДВ – це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). ПДВ є не тільки потужною складовою надходжень до державного бюджету, але й виступає інструментом стимулювання експорту. Експорт обліковується за ставкою 0% і експортери за підсумками своєї діяльності мають право на відшкодування ПДВ державою. В Україні відшкодування ПДВ є одним з найбільш обговорюваних питань і поки, на жаль, жодна реформа не змогла його вирішити. Податковий кодекс регламентує відшкодування ПДВ, але на практиці гроші отримують обрані підприємства, якими володіють провладні кола, при цьому підстави для відшкодування ПДВ таким обраним підприємствам не перевіряються належним чином.

У даній справі підприємство звернулось із позовом до Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанції вказані вимоги було задоволено. Задовольняючи вказані вимоги суди виходили з того, що факт неподання податковим органом висновку до органу Державної казначейської служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, що є підставою для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, згідно якої суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Проте такі рішення податківцями було оскаржено у касаційному порядку у зв’язку із тим, що вказане зобов’язання не підтверджене податковим органом, а отже і стягнення пені за невідшкодування зазначеної суми є безпідставним.

Переглядаючи справу у касаційному порядку та залишаючи касаційну скаргу буз задоволення Касаційний адміністративний суд вказав, що згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум податку на додану вартість за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Водночас Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Довідка про проведення контролю виплати податку та розрахунок його суми не є належним доказом існування податкового боргу (ВС/КАС № 2а-2920/11/1370 від 04.05.2018)

ВС/КАС: В ДПІ відсутнє право вживати заходи щодо стягнення суми боргу у разі спливу 1095-денного строку з дня його виникнення, він визнається безнадійним і підлягає списанню разом штрафними санкціями (ВС/КАС, № К/9901/99/17 807/2097/16, 06.02.18)

ВС/КАС: Неустойка (штраф, пеня) нарахована за анульованою кредитною заборгованістю НЕ є додатковим благом та не підлягає оподаткуванню (ВС/КАС № 826/2226/15 від 13.03.2018)

ВАСУ: законодавством не встановлена залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання, (справа № К/800/42834/15, 14.11.17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №822/3520/17

адміністративне провадження №К/9901/51868/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у складі судді Яворської І.Ю. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів Сушка О.О., Смілянця Е.С., Залімського І.Г. у справі № 822/3520/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про стягнення пені,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» (далі - Товариство, платник податків, позивачу у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому (далі - орган казначейської служби, другий відповідач у справі), в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, у сумі 104246,17 гривень.

14 лютого 2018 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, у сумі 104 246,17 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення факту неподання податковим органом висновку до органу Державної казначейської служби із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, що є підставою для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковим органом подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі податковий орган викладає обставини справи, вказує на наявність судових рішень (№ 822/1123/16, № 822/2433/16, 822/1720/17, № 822/2338/17), які перебувають в провадженні суду касаційної інстанції та результат розгляду яких може вплинути на право Товариства на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за березень та квітень 2016 року у сумі 6 347 990 грн, яке, за позицією першого відповідача не підтверджене податковим органом, а отже і стягнення пені за невідшкодування зазначеної суми є безпідставним.

06 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою першого відповідача та витребувано справу № 822/3520/17 з Хмельницького окружного адміністративного суду.

18 червня 2018 року на адресу Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень правильно застосовані норми матеріального права, просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів - без змін.

18 червня 2018 року від другого відповідача у справі на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому орган казначейської служби підтримує її доводи, вказує на необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, на їх винесення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить задовольнити касаційну скаргу першого відповідача, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариством заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 542 438,00 грн, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за березень 2016 року від 19 квітня 2016 року.

Також позивачем заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 5 805 552,00 грн, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за квітень 2016 року, від 14 травня 2016 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 16 червня 2016 року.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1123/16 від 11 грудня 2017 року, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, встановлено, що 20 травня 2016 року контролюючий орган провів камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій декларації за березень 2016 року і склав акт №1200/12-02/39618016, але не виносив податкових повідомлень - рішень. Цим рішенням суду визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, яка полягає у ненаправлені до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" за березень 2016 року та зобов'язано податковий орган підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" за березень 2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі у справі №822/1720/17, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, суд встановив, що у період з 19 листопада 2016 року по 16 червня 2017 року позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2016 року у розмірі 542438,00 грн, а тому Товариство має право на стягнення пені у розмірі 37 848,68 грн. За період з 01 березня 2017 року по 16 червня 2017 року позивачу не проведене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2016 року у розмірі 5 805 552 грн, а тому Товариство має право на стягнення пені у розмірі 264 351,44 грн, у зв'язку з чим цим судовим рішенням стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2016 року в сумі 50388 грн. 77 коп. та по декларації за квітень 2016 року в сумі 264 351 грн. 44 коп. (пеня нараховувалась по 16 червня 2017 року).

Згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №822/2338/17, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 372 740,06 грн. по деклараціях за березень та квітень 2016 року (пеня нарахована по 07 листопада 2017 року).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Товариства, висновувались на обставинах, встановлених судовими рішеннями в адміністративних справах №822/1123/16, №822/1720/17, №822/2338/17, які набрали законної сили, а тому не потребують доказуванню у цій справі відповідно до вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У відповідності до пункту 200.12. статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин щодо бюджетного відшкодування) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум податку на додану вартість за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за квітень та березень 2016 року підтверджено обставинами, встановленими судовими рішеннями у №822/1123/16, №822/1720/17, №822/2338/17, які набрали законної сили та не доказуються при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на той факт, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" N 1797-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

В межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року підтверджена в судовому порядку, у зв'язку з чим та у відповідності до вимог статті 200 Податкового кодексу України відповідач повинен був відшкодувати заявлені Товариством суми податку на додану вартість у встановлений законодавством строк.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Невідшкодування Товариству сум податку на додану вартість, заявлених у березні та квітні 2016 року, є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для нарахування та стягнення на користь Товариства пені на рівні 120 відсотків облікової ставки національного банку України за період з 08 листопада 2017 року по 15 грудня 2017 року у розмірі 104246,17 грн (згідно розрахунку).

Посилання заявника касаційної скарги на наявність кримінального провадження №32016240000000024 від 05 липня 2016 року (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статі 15, частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" щодо вчинення фіктивного підприємництва), в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) не є підставою для спростування висновків судів, рішення яких набрали законної сили, якими визнано право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спірні звітні податкові періоди. Сам по собі факт порушення кримінальної справи не є обставиною звільнення від доказування.

Доводи податкового органу щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень, які застосовані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи, як такі, що мають преюдиційне значення, є неприйнятними з огляду на норми пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, положення якої пов'язують виникнення зобов'язання у контролюючого органу з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми із днем закінчення процедури зокрема судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Таким рішенням в межах спірних правовідносин є ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року в справі №822/2433/16.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі № 822/3520/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді