ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №822/1720/17

адміністративне провадження №К/9901/40892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2017 (суддя - Салюк П.І.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді - Боровицький О. А., Сушко О.О.)

у справі № 822/1720/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області,

та Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому

про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДПІ), Управління Державної казначейської служби України у м.Хмельницькому про стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 314 740,21 гривень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) по декларації за березень 2016 року в сумі 50 388,77 гривень та декларації за квітень 2016 року в сумі 264351,44 гривень. Також стягнуто на користь позивача 4721,10 гривень судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлення факту неподання податковим органом висновку до органу Державної казначейської служби із зазначенням сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, що є підставою для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

26.10.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження та зупинив виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2017 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 до закінчення касаційного провадження у справі.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, надійшло лише клопотання про призначення справи до розгляду, де позивач посилається на рішення Верховного Суду у справі № 822/3520/17 від 31.07.2018, яким залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій про стягнення пені за тими ж деклараціями, що є предметом розгляду в даній справі, але за інший період - з 08.11.2017 по 15.12.2017.

19.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство заявило бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 542 438 гривень, відображеного у податковій декларації з ПДВ за березень 2016 року від 19.04.2016, а також у сумі 5 805 552 гривень, відображеного у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року від 14.05.2016, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 16.06.2016.

20.05.2016 ДПІ проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій декларації за березень 2016 року, за результатами якої сума бюджетного відшкодування не була підтверджена. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатом вказаної перевірки, позивачу направлені не були.

Станом на 27.05.2016 ДПІ не було направлено до управління Державної казначейської служби у м. Хмельницькому висновок за березень 2016 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

В адміністративній справі №822/1123/16 Хмельницьким окружним адміністративним судом було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили 25.08.2016, щодо визнання протиправною бездіяльності ДПІ, яка полягає у ненаправленні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за березень 2016 року та зобов'язано ДПІ підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за березень 2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 у справі № 822/1932/16 задоволено адміністративний позов Товариства та стягнуто з Державного бюджету України пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року, у сумі 47 562,15 грн. (період з 28.05.2016 по 18.11.2016).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду України від 17.01.2017 у справі № 822/1932/16 задоволено апеляційну скаргу ДПІ та скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016. 24.01.2017 головуючий суддя виклав окрему думку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 (справа №К/800/3744/17) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

Однак станом на дату подання позовної заяви бюджетна заборгованість у сумі 542438,00 грн. по декларації за березень 2016 року погашена не була.

Таким чином, наявна несвоєчасна виплата бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2016 року, а саме в період з 19.11.2016 по 16.06.2017.

Також Товариством заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 5 805 552 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

17.06.2016 ДПІ проведено камеральну перевірку вказаної податкової звітності, за результатами якої сума бюджетного відшкодування не була підтверджена (акт №1518/12-02/39618016 від 17.06.2016).

08.07.2016 ДПІ складено податкові повідомлення-рішення форми "В3" за №0001851501 та № 0001841501, які в подальшому скасовані постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.09.2016 у справі №822/1220/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у даній справі, висновувались на обставинах, встановлених судовими рішеннями в адміністративних справах № 822/1123/16 та № 822/1220/16, які набрали законної сили.

З урахуванням зазначених вище судових рішень, факту невідшкодування позивачу суми ПДВ у строки, встановлені пунктами 200.10-200.13 статті 200 ПК України, суд касаційної інстанції вважає, що позивач набув право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 ст.200 ПК України, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ встановлені статтею 200 ПК України (в редакції,чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 цієї статті, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідності до п. 200.12. вказаної статті (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин щодо бюджетного відшкодування), контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум ПДВ за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за березень та квітень 2016 року підтверджено обставинами, встановленими судовими рішеннями у справах № 822/1123/16 та № 822/1220/16, які набрали законної сили, та не доказуються при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 78 КАС України.

Суд звертає увагу на той факт, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов'язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

У межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року підтверджена в судовому порядку, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.200 ПК України відповідач повинен був відшкодувати заявлені позивачем суми ПДВ у встановлений законодавством строк.

Пунктом 200.23 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Невідшкодування позивачу сум ПДВ, заявлених у березні-квітні 2016 року, є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для нарахування і стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Нацбанку України за період з 19.11.2016 по 16.06.2017 (згідно з розрахунком).

Доводи ДПІ щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень, які застосовані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи як такі, що мають преюдиційне значення, є неприйнятними з огляду на норми п. 200.15 ст. 200 ПК України. Положення вказаної норми пов'язують виникнення зобов'язання у контролюючого органу з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми із днем закінчення процедури, зокрема, судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Таким рішенням в межах спірних правовідносин є ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 822/1123/16.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова