ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №822/2338/17

адміністративне провадження №К/9901/26677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя: Лабань Г.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя: Курко О.П., судді: Драчук Т.О., Совгира Д.І..) у справі № 822/2338/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про стягнення пені,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Управління державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про стягнення пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "Хмельницькі барви" було заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 542 438,0 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2016 року та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку в сумі 5 805 552 грн, відображеного в податковій декларації з ПДВ, поданій за квітень 2016, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9100833722 від 16.06.2016.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 372 740,06 грн по деклараціях за березень та квітень 2016 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріальноuj та процесуального права, просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що Товариство не має права на бюджетне відшкодування по деклараціях за березень та квітень 2016 року, з огляду на що, суди дійшли безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення пені. При цьому, жодних доводів щодо неправильності розрахунку судами попередніх інстанцій сум пені, в касаційній скарзі не наводить.

23 березня 2018 року від Товариства надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі та вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що ТОВ "Хмельницькі барви" заявило бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 542 438,00 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2016 року (реєстраційний номер 9060201632 від 19.04.2016 року).

20.05.2016 року ДПІ у м. Хмельницькому проведено камеральну перевірку, вищевказаної податкової звітності, за результатами якої, сума бюджетного відшкодування не була підтверджена (акт №1200/12-02/39618016 від 20.05.2016 року). Податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатом вказаної перевірки, позивачу направлені не були.

Станом на 27.05.2016 ДПІ у м. Хмельницькому не було направлено до Управління державного казначейства у м. Хмельницькому висновок за березень 2016 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

На дату подання позову бюджетна заборгованість по декларації за березень 2016 року погашена не була.

Також Товариством заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 5 805 552,0 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за квітень 2016, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9100833722 від 16.06.2016.

17.06.2016 року ДПІ у м.Хмельницькому проведено камеральну перевірку, вищевказаної податкової звітності, за результатами якої, сума бюджетного відшкодування не була підтверджена (акт №1518/12-02/39618016 від 17.06.2016 року).

08.07.2016 року ДПІ у м. Хмельницькому складено податкові повідомлення -рішення форми "ВЗ" за №0001851501 та №0001841501.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.09.2016 року у справі №822/1220/16 задоволено адміністративний позов ТОВ "Хмельницькі барви" та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 08.07.2016 за №0001851501 та №0001841501. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду України від 01.03.2017 року у справі №822/1220/16 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі №822/1720/17 задоволено адміністративний позов ТОВ "Хмельницькі барви" та стягнуто з Державного бюджету України пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року, в сумі 50 388,77 грн. та по декларації за квітень 2016 року в сумі 264 351,44 грн. (пеня нараховувалась по 16.06.2017 року).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у даній справі, висновувались на обставинах, встановлених судовими рішеннями в адміністративних справах № 822/1220/16 та № 822/1720/17, які набрали законної сили.

З урахуванням зазначених вище судових рішень та факт невідшкодування позивачу суми ПДВ у строки, встановлені пунктами 200.10-200.13 статті 200 ПК України, суд касаційної інстанції вважає, що позивач набув право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 ст.200 ПК України, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ встановлені статтею 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10 та 200.11 цієї статті, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідності до п. 200.12. вказаної статті (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин щодо бюджетного відшкодування), контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Аналіз зазначених норм свідчить про чітко визначений законодавством порядок повернення сум ПДВ за умови підтвердження податковим органом сум бюджетного відшкодування шляхом проведення відповідних перевірок.

Право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування за березень та квітень 2016 року підтверджено обставинами, встановленими судовими рішеннями у справах № 822/1220/16 та № 822/1720/17, які набрали законної сили, та не доказуються при розгляді цієї справи відповідно до приписів частини четвертої статті 78 КАС України.

Суд звертає увагу на той факт, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган від виконання свого обов`язку щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість позивачу у передбачений законодавством спосіб.

У межах спірних правовідносин достовірність декларування Товариством заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за березень та квітень 2016 року підтверджена в судовому порядку, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.200 ПК України відповідач повинен був відшкодувати заявлені позивачем суми ПДВ у встановлений законодавством строк.

Пунктом 200.23 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Невідшкодування позивачу сум ПДВ, заявлених у березні-квітні 2016 року, є заборгованістю бюджету перед платником податків, з огляду на що Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для нарахування і стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Нацбанку України за період з 17.06.2017 по 07.11.2017 (згідно з розрахунком).

Доводи ДПІ щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень, які застосовані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи як такі, що мають преюдиційне значення, є неприйнятними з огляду на норми п. 200.15 ст. 200 ПК України. Положення вказаної норми пов`язують виникнення зобов`язання у контролюючого органу з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми із днем закінчення процедури, зокрема, судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

C.С. Пасічник

Судді Верховного Суду