ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/1123/16

адміністративне провадження №К/9901/51393/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Калініна О.С.,

представника позивача - Романюка В.М.,

представника відповідача - Павловича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя - Майстер П.М.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді - Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.)

у справі № 822/1123/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДПІ), в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ, яка полягає у ненаправлені до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року та про зобов'язання відповідача підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року.

Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що ним було заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку. За результатами камеральної перевірки ДПІ не підтвердило заявлену до відшкодування суму та не направило до Управління державної казначейської служби України у м. Хмельницькому висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року. Вважаючи помилковими висновки ДПІ щодо не підтвердження суми заявленої до відшкодування, позивач просив задовольнити позов.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 касаційну скаргу ДПІ частково задоволено, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо ненаправлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за березень 2016 року;

- зобов'язано ДПІ підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню Товариству за березень 2016 року.

Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити Товариству в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, неправильно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи. Судами не враховано, що у чинному законодавстві відбулись зміни порядку здійснення бюджетного відшкодування.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство у квітні 2016 року подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 542 438,00 грн., відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року.

20.05.2016 відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, за наслідками якої складено акт від 20.05.2016 №1200/12-02/39618016.

В акті перевірки викладено висновок контролюючого органу про відсутність у Товариства права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 542 438,00 грн., задекларованого у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року.

На час подання заяви Товариством порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків внормовувався положеннями статті 200 Податкового Кодексу України (у відповідній редакції).

Пунктом 200.10 цієї статті визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, дійшовши висновку про відсутність у Товариства права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 542 438,00 грн. ДПІ, відповідно до пунктів 200.10, 200.14 статті 200 Податкового Кодексу України, повинно було після закінчення камеральної перевірки направити позивачу податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Оскільки таке податкове повідомлення контролюючим органом надіслано не було, сума, заявлена Товариством до відшкодування вважається узгодженою у відповідності до абзацу 2 пункту 200.10 статті 200 Податкового Кодексу України.

У свою чергу, узгодження заявленої до відшкодування суми обумовлює виникнення у контролюючого органу, відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового Кодексу України, обов'язку протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про невідповідність дій ДПІ під час розгляду заяви Товариства вимогам чинного законодавства, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Посилання ДПІ на наявність кримінального провадження № 32016240000000024 від 05.07.2016 (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" щодо вчинення фіктивного підприємництва), в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для спростування висновків судів, рішення яких набрали законної сили, якими визнано право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спірні звітні податкові періоди. Сам по собі факт відкриття кримінального провадження не є обставиною звільнення від доказування.

За таких обставин касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова