07.09.2017 | Автор: Клок Валентина
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Відшкодування витрат на правову допомогу у цивільному процесі

Аналізуючи судову практику, можна констатувати, що дуже часто суди відмовляють у задоволення вимог, щодо відшкодування витрат на правову допомогу, при ухвалення рішення на користь такої особи.

Спробуємо проаналізувати проблемні питання, а також надати поради щодо порядку, якого необхідно дотримуватись з метою відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді.

Так, право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом – ЦПК).

За приписами ст. 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України,  витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

На відміну від господарського процесу витрати на правову допомогу у цивільному процесі відшкодовуються не тільки у випадку надання такої допомоги адвокатом, а і іншій особі, яка є фахівцем у галузі права.

Проте, ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до  ст. 1 вищезазначеного закону, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Така позиція закріплена і у п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Зокрема, п. 48 вищезазначеної постанови встановлено, що витрати на правову допомогу мають  бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Додатково проаналізувати питання відшкодування витрат на правову допомогу можливо з наступної судової практики.

Ухвала ВССУ від 05.07.2017р. у справі 363/2828/15-ц:

«суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на доводи ОСОБА_3 про те, що відповідна правова допомога надавалась на підставі договору про надання юридичних послуг, у зв'язку з чим останнім сплачено кошти, а тому суду слід перевірити факт надання такої допомоги, розмір витрат на правову допомогу, обставини щодо граничного розміру таких витрат.Крім того, апеляційний суд належним чином не перевірив вимог ст. 88 ЦПК України, у якій зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції»

Ухвала ВССУ від 14.11.2016р. у справі 537/3062/15-ц:

«Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 17 лютого  2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу з 2 500 грн до 876 грн 96 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення в частині судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу поза межами судового засідання та дійшов обґрунтованого висновку про компенсацію таких витрат тільки за участь адвоката  СовенкаО.П. у судових засіданнях суду першої інстанції»

Суд касаційної інстанції відхилив касаційну скаргу, рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Ухвала ВССУ від 25.07.2017р. у справі 703/1725/16-ц:

«У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, стягнувши з нього судові витрати у сумі 3 128 грн 25 коп., обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права. Зокрема, не погоджується щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу у сумі 2 500 грн. В іншій частині рішення не оскаржується».

Суд касаційної інстанції підтримав позицію апеляційного суду, який  обґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у сумі 2 500 грн (500 грн - за складання позову та 2 000 грн - за ведення справи в суді), вважаючи їх такими, що підтверджені матеріалами справи, відмовив у відкритті касаційного провадження.

Ухвала ВССУ від 19.07.2017р. у справі 348/1472/15-ц:

«Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_6 34 156 грн матеріальної шкоди, 727 грн сплаченого судового збору, 2000 грн витрат за надання правової допомоги, а всього 36 883 грн.

Доводи відповідача про те, що судом неправильно стягнуто витрати на правову допомогу без урахування ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» є безпідставні, оскільки при стягненні витрат на правову допомогу судом не перевищено розміру компенсації цих витрат відповідно до вказаного Закону, з урахуванням участі представника позивача у судових засіданнях 31 серпня 2015 року, 22 вересня 2015 року, 4 листопада 2015 року, 17 грудня 2015 року, 28 січня 2015 року, 11 лютого 2015 року».

Автор статті: директор ЮК МИКО Клок Валентина

29
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення