Історія справи

Ухвала ВП ВС від 05.11.2019 року у справі №199/8734/17
Ухвала КЦС ВП від 27.05.2019 року у справі №199/8734/17

УХВАЛА

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 199/8734/17

Провадження № 14-610цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.

С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури

за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2011 року прокуратурою Дніпропетровської області відносно нього порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 15 грудня 2011 року його було затримано слідчим прокуратури Дніпропетровської області. 16 грудня 2011 року позивачеві було пред'явлено обвинувачення і того ж дня застосовано щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою. 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 було відсторонено від посади начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. 22 грудня 2011 року слідчим прокуратури Дніпропетровської області накладено арешт на все його майно. 27 червня 2012 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 368 КК України передано до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. 6 червня 2014 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальну справу направлено прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. 13 серпня 2014 року позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строку тримання під вартою. 10 грудня 2015 року постановою старшого прокурора прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська за його підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 368 КК України закрито у зв'язку з недостатністю доказів для доведення винуватості в суді і тим, що можливості їх отримати вичерпані та було знято арешт з майна, накладений постановою слідчого від 22 грудня 2011 року.

Тобто ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством з 15 грудня 2011 року по 10 грудня 2015 (48 місяців), з яких загальна кількість діб тримання під вартою з 15 грудня 2011 року по 13 серпня 2014 року складає 972 доби. Незаконне переслідування, перебування тривалий час під вартою спричинило йому значних моральних страждань та нанесло непоправну шкоду психологічному стану, здоров'ю, репутації, що також привело до звільнення за власним бажанням.

Позивач неодноразово звертався до прокуратури Жовтневого району м.

Дніпропетровська у порядку, встановленому Законом України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР), щодо визначення розміру відповідної шкоди, проте жодної відповіді у встановлений Законом України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" строк не отримав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету на його користь 50 ~money0~ на відшкодування моральної шкоди та ~money1~ 94 коп. втраченого заробітку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі ~money2~ 94 коп. та ~money3~ на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В іншій частині позову - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем дотримано порядок визначення суми втраченого заробітку, передбачений Законом № 266/94-ВР). Проте орган, який повинен був у встановленому законом порядку і у спосіб вирішити це питання, його не вирішив, а тому виконуючи обов'язок із захисту порушеного права, суд, врахувавши причинно-наслідковий зв'язок між триманням під вартою та втратою заробітку, оскільки позивач на момент затримання офіційно працював, вважав за необхідне стягнути суму втраченого заробітку в розмірі ~money4~ 94 коп. та ~money5~ на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Державної казначейської служби України та прокуратури Дніпропетровської області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінено. Визначено розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 1 ~money6~ В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що у період з 30 грудня 2011 року по 6 жовтня 2014 року позивачу без законних на це підстав не виплачувалась заробітна плата, оскільки його було відсторонено від роботи, що є підставою для відшкодування суми втраченого заробітку. Належного та допустимого доказу на спростування визначеного судом розміру середнього заробітку позивача, відтак й усієї суми компенсації, прокурором надано не було. Колегія суддів не погодилась із рішенням суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, вважаючи, що її належний розмір у цьому випадку становить 1 ~money7~, що відповідає принципу пропорційності, розумності та справедливості.

У касаційній скарзі, поданій до Касаційного цивільного суду ц складі Верховного Суду у травні 2019 року, перший заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року в частині стягнення майнової шкоди у виді втраченого заробітку у розмірі ~money8~ 94 коп. та у цій частині закрити провадження у справі. Змінити оскаржувані судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір до ~money9~

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не було дотримано принципу розумності та справедливості при визначені розміру моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Позовна вимога про компенсацію втраченого заробітку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до вимог Закону № 266/94-ВР розмір такої компенсації має визначатися органом досудового слідства/прокурором за відповідною заявою потерпілого від дій такого органу, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю.

Ухвалою Верховного Суду від 9 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. За клопотанням першого заступника прокуратури Дніпропетровської області зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи прокуратури щодо визначення розміру завданої йому майнової шкоди відповідним органом у порядку, визначеному Законом № 266/94 ВР, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах вказаної справи, а вимога щодо закриття провадження у справі в частині стягнення втраченого заробітку є незаконною та необґрунтованою. Наведені у касаційній скарзі посилання щодо незгоди з розміром моральної шкоди не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судового палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Частиною 6 статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині 6 статті 403 ЦПК України (частині 6 статті 403 ЦПК України).

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що касаційна скарга містить доводи про порушення судом правил предметної юрисдикції при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Вивчивши матеріали касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства та щодо визначеного кола правовідносин. Її завданням є розмежування компетенції різних ланок судової системи (загальних, господарських і адміністративних судів) та різних видів судочинства (цивільне, кримінальне, адміністративно-деліктне, господарське і адміністративне) між собою. Таке розмежування здійснюється за певними критеріями - передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства.

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області подано з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права - Закону № 266/94 ВРі мотивовано тим, що розгляд питання про відшкодування майнової шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури віднесено до компетенції інших органів, а не суду. Скарга не містить доводів про неправильне застосування судом норм процесуального права, що встановлюють правила предметної та суб'єктної юрисдикції (тобто норм, що визначають розгляд справ за правилами певного виду судочинства), як і посилань на такі норми.

Скаржник не вказує на порушене право, яке б підлягало захисту в порядку іншого, не цивільного, виду судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Оскільки наведені обставини не дають підстав для висновку про оскарження Першим заступником прокурора Дніпропетровської області рішення судів попередніх інстанцій саме у зв'язку з порушенням цими судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року, необґрунтованими, у зв'язку з чим справа підлягає поверненню на розгляд цієї колегії відповідно до частини 6 статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Повернути справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: С. В. Бакуліна В. С. Князєв В. В. Британчук Л. М. Лобойко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І.

Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г.

Яновська О. Р. Кібенко