УХВАЛА

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 201/7264/18

провадження № 61-8070ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу №43-к від 12 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу №43-к від 12 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування позову, зазначала, що вона була поновлена на посаді практичного психолога у КВНЗ "ДБМК" ДОР рішенням суду із погіршенням умов праці, із наказом №43-к від 12 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності не погоджується, вважає його незаконним та виданим з надуманих та штучних підстав, стверджує про тиск та переслідування з боку адміністрації коледжу.

Зазначала, що журнал попередньої реєстрації звернень до практичного психолога заведено відповідачем незаконно. Крім того, вона є викривачем корупційної діяльності, користується імунітетом ст.53 Закону України "Про запобігання корупції", та вважає, що діями відповідача їй завдано моральних страждань.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд скасувати наказ КВНЗ "ДБМК" ДОР №43-к від 12 квітня 2018 року та стягнути моральну шкоду у розмірі 30
000 грн. на її користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу КВНЗ "ДБМК" ДОР №43-к від 12 квітня 2018 року, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту журналу попередньої реєстрації звернень до практичного психолога вбачається, що позивач не надала консультації студентам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, співробітникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, чим порушила пункти 2.1,2.3 та 2.6 посадової інструкції практичного психолога; позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалось виконання покладених на нею пунктами 2.1,2.3 та 2.6 посадової інструкції практичного психолога посадових обов'язків; заходи дисциплінарної відповідальності до ОСОБА_1 застосовані до повідомлення нею про корупційні правопорушення посадових осіб КВНЗ "ДБМК" ДОР, у зв'язку із чим відсутній зв'язок між негативними заходами впливу та повідомленням позивачем про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції".

14 травня 2020 року, засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року, в якій скаржник просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Верховний Суд, вивчивши подані касаційні скарги та додані до них документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За встановленими судами обставинами справи та визначеними правовідносинами, які випливають з трудових правовідносин, правове регулювання та застосування норм матеріального права не представляє складності, суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики.

Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.

За таких обставин справа як така, що не представляє значної складності, є малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпропетровської обласної ради про скасування наказу №43-к від 12 квітня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров