Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2018 року у справі №442/2703/17

Ухвала

Іменем України

25 липня 2018року

м. Київ

справа № 442/2703/17

провадження № 61-37427ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р.

П., від 14 травня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Дрогобицької міської ради Львівської області, виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської областізвернувся до суду з указаним позовом, у якому просив скасувати рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 вересня 2015 року № 1728, визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 03 жовтня 2016 року та зобов'язати

ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку площею 24 кв. м.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, у складі судді Кучаковського Ю. С., від 15 листопада 2017 року позов заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області залишено без розгляду.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, оскільки прокурор у позовній заяві неналежним чином обґрунтував порушення інтересів держави та не зазначив орган, уповноважений державою для представництва її інтересів, не повідомив такий орган про звернення до суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позову) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у пункту 8 частини 1 статті 207 ЦПК України та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений законом строк.

Аналогічні положення містить пункт 8 частини 1 статті 257 ЦПК України у чинній редакції.

За змістом частини 7 статті 119 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позову) у разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді могло мати наслідком застосування положень, передбачених 121 ЦПК України, у редакції, чинній на момент подання позову.

Апеляційний суд, встановивши, що суд першої інстанції не постановляв ухвалу про залишення позову прокурора без руху та не надав йому строк для усунення недоліків позовної заяви, а прокурор у позовній заяві вказав, що у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права, залишив позов прокурора без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 207 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позову), що стало підставою для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги, оскарженого судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, яку винесено за результатами перегляду ухвали районного суду про залишення позову без розгляду, є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Дрогобицької міської ради Львівської області, виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області та ОСОБА_4 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта