Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №444/2196/18

Ухвала

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 444/2196/18

провадження № 61-18401ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року у складі судді Зеліска Р. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня

2020 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М.

М., у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1, третя особа - Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою смуги відведення шляхом демонтажу сітчастої огорожі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2018 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою смуги відведення шляхом демонтажу сітчастої огорожі.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці від км 11 + 106 м до км 20 + 534 м від 1962 року, погодженого із старшим землевпорядником Нестеровського (тепер - Жовківського району) у 1951-1991 роках, у користуванні залізниці перебуває земельна ділянка смуги відведення, зокрема в адміністративних межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, у межах зазначених у цьому плані.

17 листопада 2015 року комісією у складі головного інженера, інженера землевпорядника та старшого шляхового майстра відокремленого підрозділу "Кам'янка-Бузька дистанція колії" під час обстеження земельної ділянки залізниці в межах Малехівської сільської ради було виявлено, що на 19 км + 890 м - 19 км + 905 м перегону Рудно - Підбірці на відстані 4 метри з правої сторони від осі головної колії, при ширині смуги відведення залізниці 20 м від осі головної колії, знаходиться земельна ділянка, огороджена сіткою, якою користується відповідач, площа накладення становить 0,0221 га.

Відповідач самовільно, без будь-яких правових підстав, розмістив сітчасту огорожу на земельній ділянці смуги відведення залізниці, чим порушив право АТ "Укрзалізниця" на користування належною йому земельною ділянкою за її цільовим призначенням, а саме для забезпечення функціонування залізничного транспорту.

Обставини набуття спірною земельною ділянкою статусу державної форми власності та належність такої до земель залізничного транспорту (земель спеціального призначення), загальновідомі з джерел правової інформації, якими є законодавство Української Радянської Соціалістичної Республіки, Конституції Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР), законодавчі акти СРСР та урядові постанови, прийняті до прийняття Акта проголошення незалежності держави України в 1991 році.

Спірна земельна ділянка в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області станом на 1958 рік була зайнята об'єктами залізничної інфраструктури, про що свідчить інвентарна картка обліку основних засобів, в якій зазначено момент введення в експлуатацію верхньої будови головної колії перегону Дубляни Львівські-Підбірці та план смуги відведення лінії Рудно-Підбірці від км 11 + 106 м до км 20 + 534 м від 1962 року, погоджений із старшим землевпорядником Нестеровського (Жовківського) району, що є проєктно-технічною документацією, та у розумінні Закону України "Про основи містобудування" - містобудівною документацією, яка є основою при наданні у власність земель, встановлює розміри спірної земельної ділянки, віднесеної до земель залізничного транспорту, містить необхідну інформацію щодо виникнення у залізниці права постійного користування земельною ділянкою. Наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права у АТ "Укрзалізниця" на землі смуги відведення в адміністративних межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54,55 "Общих начал землепользования и землеустройства" (Постанова Центрального виконавчого комітету СРСР від 15 грудня 1928 року). Усі землі, що знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі Народного Комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та, за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.

Посилаючись на те, що у результаті самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, порушено право АТ "Укрзалізниця" на землекористування у межах, визначених Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці від км 11 +106 м до км 20 + 534 м від 1962 року, за яку товариство сплачувало й продовжує сплачувати земельний податок, позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою смуги відведення товариства, зокрема - звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області на 19 км+ 890 м - 19 км+ 905 м залізничного напрямку Рудно-Підбірці з правої сторони, шляхом демонтажу сітчастої огорожі, що розміщена на цій земельній ділянці.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 березня

2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 01 жовтня 2020 року, в задоволенні позову АТ "Укрзалізниця" відмовлено з підстав його необгрунтованості.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Укрзалізниця", у якій заявник просив скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 10 листопада 2020 року, що підтверджується копією конверту з апеляційного суду та супровідним листом із відповідною відміткою про отримання товариством копії судового рішення апеляційного суду.

Згідно з частиною 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ураховуючи, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником є поважними, підтверджені належними доказами, касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є вимоги про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою смуги відведення шляхом демонтажу сітчастої огорожі.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення

від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення строку задовольнити.

Поновити Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на касаційне оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області

від 28 березня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду

від 01 жовтня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1, третя особа - Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою смуги відведення шляхом демонтажу сітчастої огорожі, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак