Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №266/4720/18

Ухвала

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 266/4720/18

провадження № 61-14953ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобовязання нарахувати та виплатити суму індексації з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, як складових належної заробітної плати за час затримки,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, з яким вона перебувала у трудових правовідносинах, працюючи з квітня 2001 року по 29 грудня 2017року на посаді головного спеціаліста. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що у жовтні 2006 року вона досягла пенсійного віку, але продовжила працювати. Впродовж її роботи з 2010 року по 2013 рік відповідач належним чином не проіндексував заробітну плату, через що вона не отримала належні їй кошти у розмірі 9 528,10 грн., з яких: 7 887,05 грн. - індексація заробітної плати; 677,47 грн. - недоотримана сума відпускних (з урахуванням індексації заробітної плати); 1 98,26 грн. - недоотримана сума лікарняних; 765,32 грн. - недоотримана сума матеріальної допомоги, які просила стягнути з роботодавця за судовим рішенням.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року залишено без змін.

01 серпня 2019 року доВерховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року, в якій заявник просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року визначено в розмірі 1 921,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 9 528 грн 10 коп. (7 887 грн 05 коп. + 677
грн 47 коп. + 198 грн 26 коп. + 765 грн 32 коп. ), що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки судів попередніх інстанцій суперечать усталеній практиці проведення індексації заробітної плати працюючим пенсіонерам, а сама справа становить значний суспільний інтерес та має велике значення для учасника справи. Однак Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 травня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобовязання нарахувати та виплатити суму індексації з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, як складових належної заробітної плати за час затримки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко