Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.05.2020 року у справі №686/30267/19

Ухвала

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 686/30267/19

провадження № 61-7862ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов'язати Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго") здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення та гарячої води, оплачених нею в період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1, де МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. В період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року ціна (тариф) на вказані послуги була значно завищена за рахунок включення до їх собівартості незаконної, економічно необґрунтованої, завищеної ціни на природний газ. Внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 ціна на газ, який придбавається виробниками теплової енергії в Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, була збільшена на 3 098,72 грн, тобто в 2,68 разів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 у справі № 826/9665/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, тобто з 27 квітня 2016 року. Оскільки ціни (тарифи) на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води є регульованими державою, а основна зі складових собівартості цих послуг (ціна на газ) визнана в судовому порядку незаконною та економічно необґрунтованою, то ціна і сукупна вартість послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, сплачена нею в період з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року, є завищеною і незаконною.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 квітня 2020 року (повний текст якої складено 08 квітня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року - без змін.

06 травня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є здійснення перерахунку вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2018 року.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц про те, що у разі скасування судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги за зверненням споживача виконавець повинен здійснити перерахунок вартості таких послуг, не заслуговують на уваги, оскільки у вказаній заявником постанові Верховного Суду встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами в цій справі, а тому викладені в ній висновки не підлягають беззастережному застосуванню в цій справі. Так у справі № 757/31606/15-ц було встановлено, що нарахування за житлово-комунальні послуги у спірний період здійснювалося за тарифами на житлово-комунальні послуги, прийнятими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які в подальшому були скасовані постановами Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня та 30 вересня 2014 року, тобто в судовому порядку було визнано нечинними саме ті рішення органу виконавчої влади, на підставі яких були затверджені тарифи на постачання холодної води та водовідведення, а предметом судового захисту в указаній справі було перерахування плати за надані послуги, яка проводилася на підставі скасованих рішень. Натомість в цій справі встановлено, що постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг", від 09 червня 2016 року № 1101 та від 07 листопада 2017 року № 1370, якими було затверджено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, були чинними і підлягали застосуванню виконавцем послуг, протиправними та незаконними не визнавалися.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 06 квітня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. О. Кузнєцов М. Ю. Тітов