Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.07.2019 року у справі №320/915/19

Ухвала

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 320/915/19

провадження № 61-13160ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_3, у якому просила розірвати шлюб та поділити спільне майно подружжя шляхом:

1) визнання за нею право власності на автомобіль марки Toyota Fortuner, 2007 року виписку, д. н. з. НОМЕР_1, у порядку розподілу спільного майна подружжя, зобов'язавши її сплати відповідачу грошову компенсацію вартості 1/2 її частини, яка складає 126 815 грн 50 коп. ;

2) стягнення з відповідача на її користь 15 тис. дол. США, що еквівалентно 400
441 грн 47 коп. як 1/2 частину спільного боргу подружжя.

Уточнивши свої позовні вимоги, просила лише здійснити розподіл спільного майна подружжя.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розділено майно, набуте подружжям під час спільного сумісного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Toyota Fortuner, 2007 року виписку, д. н. з. НОМЕР_1, у порядку розподілу спільного майна подружжя.

Зобов'язано ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Toyota Fortuner, 2007 року виписку, д. н. з. НОМЕР_1, яка складає 126
815 грн 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 тис. дол. США, що еквівалентно 400 441
грн 47 коп. як 1/2 частину спільного боргу подружжя.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1, який не приймав участь у розгляді справи, подав апеляційну скаргу, мотивуючи вимоги тим, що між ним та ОСОБА_3 01 листопада 2018 року укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від нього грошові кошти у сумі 5 тис. дол. США строком до 01 травня 2019 року. Крім того, зазначав про те, що при поділі майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розподілено не все майно та не всі борги, а саме 5 тис. дол. США, які останній на підставі договору позики від 01 листопада 2018 року взяв у борг у ОСОБА_1.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року відмовлено у прийнятті та повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року з тих підстав, що останній не приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції та про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якого місцевий суд не вирішив питання.

У червні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції при поділі майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було враховано не все майно та не всі борги, а саме 5 тис. дол. США, які останній на підставі договору позики від 01 листопада 2018 року взяв у борг у ОСОБА_1.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року слід відмовити з таких підстав.

Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Аналіз вказаної норми процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Проте заявник оскаржив у касаційному порядку рішення суду першої інстанції, яке не було предметом перегляду по суті судом апеляційної інстанції.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач

відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на вищевказані обставини та норми закону у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 рокуслід відмовити з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, оскільки з доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що оскаржуване рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року не було предметом апеляційного перегляду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року, здана до поштового відділення зв'язку 03 липня 2019 року, про свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною 1 статті 390 ЦПК України

У клопотанні, доданому до касаційної скарги ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року та ухвали Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року, посилаючись на несвоєчасне отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Частиною 2 статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і її мотивування, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню в частині оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року слід відмовити з таких підстав.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом цієї статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків останньої, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.

Із рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 остаточно заявлені позовні вимоги щодо розподілу спільного майна подружжя.

Зазначеним рішенням місцевого суду вказані вимоги ОСОБА_2 задоволені.

За приписами частин 1 , 2 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно із частиною 1 статті 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За приписами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевий суд у відповідності до частини 1 статті 13 ЦПК України розглянув справу в межах позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність у нього права на апеляційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року є безпідставними, оскільки з тексту рішення місцевого суду не вбачається, що суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 щодо наданої ним 01 листопада 2018 року позики ОСОБА_3.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із оскаржуваної ухвали апеляційного суду, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов