Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.06.2021 року у справі №212/3322/18

Ухвала

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 212/3322/18

провадження № 61-9797ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д.

Д.,

розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати автомобіль Toyota Camry, 2006 року випуску спільною сумісною власністю та стягнути з відповідача грошову компенсацію вартістю 1/2 частки автомобіля, що становить 75 716,59 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задоволено.

Визнано автомобіль Toyota Camry, 2006 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2, чорного кольору - спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2,1/2 частину вартості вказаного автомобіля в розмірі 75 716,59 грн, залишивши автомобіль Toyota Camry, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_2 у володінні ОСОБА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду

м. Кривого Рогу від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року (надійшла до суду 15 червня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу

в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру, а саме: визнання права власності та стягнення грошової компенсації за вартість 1/2 частки автомобіля, що становить 75 716,59 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 227 000,00 грн.

Отже, справа № 212/3322/18 є справою з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто є малозначною

в силу вимог закону.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України та вказує, що касаційна скарга має виняткове значення для заявника у зв'язку з тим, що у нього на утриманні перебуває дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу, оскільки посилання

в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу,

з оскаржуваним судовим рішенням, та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі,

то у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник