Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №299/887/17
Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №299/887/17

Ухвала

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 299/887/17

провадження № 61-1448ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування, поховання, догляд спадкодавця та спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на лікування, догляд і поховання спадкодавця ОСОБА_3 у розмірі 44 301,20 грн та 23 663,50 грн за проведення ремонту 1/4 частини спадкового майна.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 15 липня 1978 року. Після смерті чоловіка залишилося спадкове майно: житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, який вони побудували у шлюбі. Будинок зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Королевською селищною радою 22 квітня 2000 року. Вона має право на 1/2 частину будинку як на частку у спільному майні подружжя, а інша частина будинку є спадковим майном, на яке відкрилася спадщина. Вона та відповідач є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3. У шестимісячний строк після смерті спадкодавця вони подали до Виноградівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. За життя ОСОБА_3 дуже хворів і потребував постійного догляду та значних матеріальних витрат на своє утримання. Відповідач вже 15 років проживає за кордоном, з батьком не спілкувався та матеріальної допомоги на його утримання не надавав.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на лікування, догляд та поховання спадкодавця ОСОБА_3 в сумі 44 301,20
грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 663,50 грн за ремонт 1/4 частини спадкового майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року (повний текст якої складено 19 грудня 2019 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2018 року змінено та викладено у наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по похованню спадкодавця ОСОБА_3 в сумі 14
210 грн". У решті рішення суду залишено без змін.

16 січня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 червня 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 67 964,70 грн (44 301,20 грн + 23 663,50
грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 299/887/17 є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Закарпатського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування, поховання, догляд спадкодавця та спадкового майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук