Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.12.2020 року у справі №639/921/20

Ухвала

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 639/921/20

провадження № 61-18732ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, інфляційних витрат та 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар") про визнання дій щодо порушення строку надання відповіді на звернення від 19 вересня 2019 року неправомірними, відшкодування моральної шкоди в сумі 113 352,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року по іншій цивільній справі було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, на його користь було стягнуто з ПрАТ "Київстар" у порядку відшкодування майнової шкоди 94,89 грн, моральної шкоди - 2 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги відповідача.

19 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до керівника ПрАТ "Київстар" із заявою про добровільне виконання рішення суду на підставі доданих ним копій відповідних виконавчих листів і просив перерахувати грошові кошти на картку позивача або направити переказ на адресу проживання. Відповідь була йому надана з перевищенням передбачених статтею 20 Законом України "Про звернення громадян" строків та з порушенням статті 40 Конституції України тільки на 55-й день - 13 листопада 2019 року, в якій відповідач запропонував повідомити повні банківські реквізити: номер розрахункового рахунку, назву банка, ідентифікаційний номер для здійснення оплати. 25 листопада 2019 року позивач звернувся до президента ПрАТ "Київстар" із заявою, у якій повідомив необхідні реквізити, на що 28 листопада 2019 року отримав відповідь, у якій йому було запропоновано письмово повідомити мобільний номер телефону мережі "Київстар", на рахунок якого буде перераховано грошові кошти, а у разі бажання отримати кошти на банківський рахунок слід було надати довідку з банківської установи із зазначенням карткового рахунку (номеру картки), розрахункового рахунку, МФО, ЕДРПОУ, назву банківської установи, з чим він не погодився.

Вказав, що на день подачі позову відповідач всупереч вимог статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статей 129 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень не виконав рішення суду та з порушенням вимог статей 1, 4, 6 Закону України "Про засади запобігання протидії дискримінації в Україні" на день звернення до суду з цим позовом не перерахував позивачу, який є правозахисником та інвалідом ІІІ групи, присуджені грошові кошти, що змусило позивача тривалий час замість необхідного внаслідок захворювання відпочинку витрачати час та здоров'я на складання документів по виконанню виконавчих листів по справі № 639/5812/15-ц, що принижувало позивача та спричинило у нього негативні душевні переживання та моральні і фізичні страждання, тобто моральну шкоду.

У березні 2020 року ОСОБА_1 доповнив позов вимогами про стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з ПрАТ "Київстар" про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 2
230,00 грн і 3 % річних в сумі 355,00 грн за період 05 жовтня 2017 року по 12 лютого 2020 року, оскільки відповідач добровільно до дня пред'явлення позову не виконав рішення суду про стягнення грошових коштів

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ПрАТ "Київстар" щодо порушення строку надання відповіді на звернення про виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року. Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 листопада 2017 року по 30 січня 2020 року в сумі 242,37 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 06 жовтня 2017 по 30 січня 2020 року у розмірі 205,29 грн, а всього 447,66 грн. У іншій частині позову ОСОБА_1. Вирішено питання судового збору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року виправлено арифметичну помилку у вищевказаному рішенні суду. Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з ПрАТ "Київстар" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 листопада 2017 року по 30 січня 2020 року в сумі 242,37 грн, 3 % річних від простроченої суми за період з 06 жовтня 2017 року по 30 січня 2020 року у розмірі 205,29 грн, а всього 447,66
грн".

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду від 23 червня 2020 року залишено без змін.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є: вимога немайнового характеру про визнання дій відповідача щодо порушення строку надання відповіді на звернення неправомірними, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, та вимоги майнового характеру про відшкодування шкоди у розмірі 113
930,00 грн (2 230,00 грн - інфляційні втрати та 355,00 грн - 3 % річних; 113
352,00 грн моральна шкода), які у свою чергу неперевищують двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене вище, ця справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судове рішення у цій справі може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції з підстав передбачений у підпункті "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Зокрема у зв'язку з невизначенням суми морального відшкодування за невиконання відповідачем прямих норм Конституції України, для позивача така справа має виняткове значення.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що справа має виключне значення для заявника, оскільки до касаційної скарги не додано доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Інших посилань на підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України касаційна скарга не містить.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди, інфляційних витрат та 3 % річних відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик