Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2021 року у справі №686/15833/20

УХВАЛА

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 686/15833/20

провадження № 61-5857ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Альфа-Банк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 грудня 2014 року між сторонами був укладений кредитний договір № 500966189, за умовами якого відповідач надав йому кредит на погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором від 31 січня 2014 року № 500453991 у

розмірі 6 567,55 грн на строк до 05 грудня 2019 року під 15,99 % річних.

Оскільки 05 грудня 2014 року позивач повернув АТ "Альфа-Банк" 251,51 грн кредитних коштів, то розмір кредиту склав 6 316,04 грн.

Він виконав зобов'язання за кредитним договором з повернення кредиту та сплати процентів, однак, у період з 04 листопада 2016 року до 05 квітня

2018 року він продовжував сплачувати нараховану банком заборгованість, у зв'язку з чим сума переплати склала 6 450,00 грн. Оскільки АТ "Альфа-Банк" набуло ці кошти за нікчемним правочином, то на підставі статей 216, 1212 ЦК України вони мають бути повернуті позивачеві.

Ураховуючи викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ "Альфа-Банк" на свою користь 6 450,00 грн незаконно одержаних на виконання нікчемного правочину коштів і 2 062,71 грн процентів, а всього - 8 512,71 грн.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 збільшив свої вимоги посилаючись на те, що згідно додатково віднайдених квитанцій позивачем було сплачено ще

6 340,00 грн на виконання нікчемних умов кредитного договору.

Посилаючись на викладені обставини, з урахування уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з АТ "Альфа-Банк" на свою користь 14 852,71 грн зайво сплачених коштів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 17 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року доповнено резолютивну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року текстом наступного змісту: в задоволенні збільшених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк" про стягнення коштів у розмірі 6 340,00 грн відмовити.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року змінено у мотивувальній частині.

05 квітня 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого

2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 березня

2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі за позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення коштів у розмірі 14 852,71 грн.

Отже, справа № 686/15833/20 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2020 року, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Альфа-Банк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська