Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.09.2021 року у справі №531/869/20

Ухвала

17 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 531/869/20

провадження № 61-14500ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згодом у судовому засіданні суду першої інстанції позивач вказувала, що заборгованість по заробітній платі повністю погашена та виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 3 500 грн. Недоплачена компенсація за невикористану відпустку становить суму 4 082,08 грн.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" № 50 від 14 травня 2020 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача складом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" з 15 травня 2020 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2020 року по 20 травня 2021 року у розмірі 66 491,58 грн, з вирахуванням всіх належних податків та зборів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1
576,50 грн.

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2021 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом спору у цій справі є вимога майнового характеру - стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог становить 7 582,08 грн і є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000).

Крім того, предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру: про поновлення на роботі, розгляд якої відповідно до пункту 2 частини 4 статті 19 ЦПК України здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, заявник не обґрунтував виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтям 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець