Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2019 року у справі №149/1120/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 149/1120/19

провадження № 61-14394 ск 19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Вонсовича Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Турського Олександра Віталійовича про опис та арешт майна (коштів) боржника,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою та просила визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Турського О. В. від 26 березня 2019 року, постановлену в межах виконавчого провадження № 57378649 про опис та накладення арешту на права оренди земельних ділянок.

Скарга мотивована тим, що на підставі виконавчих листів, виданих Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області від 13 вересня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу, 26 березня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою накладено арешт на права оренди земельних ділянок. Вказана постанова винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та з перевищенням повноважень державного виконавця.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року в складі судді Робак М. В. скаргу задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Турського О. В. від 26 березня 2019 року, прийняту в межах виконавчого провадження № 57378649 про опис та накладення арешту на права оренди земельних ділянок площею 12,8041 га кадастровий номер НОМЕР_1, площею 20,8681 га кадастровий номер НОМЕР_2; площею 9,1912 га кадастровий номер НОМЕР_3; площею 42,4250 га кадастровий номер НОМЕР_4, які розташовані на території Березнянської сільської ради.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В., Панасюка О. С. ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2019 року скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не довела, а суд першої інстанції не встановив, що її права як боржника у виконавчому провадженні порушені накладенням арешту на право оренди земельних ділянок шляхом встановлення заборони їх відчуження. Крім того, застосована приватним виконавцем Турським О.

В. заборона не перешкоджає здійсненню господарської діяльності ОСОБА_1

24 липня 2019 року адвокат Вонсович М. М. подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на вказане судове рішення та просив скасувати його як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що на виконанні приватного виконавця Турського О. В. перебуває виконавче провадження № 57378649 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області від 13 вересня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 366 484,43 грн заборгованості.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу ОСОБА_1, виходив із того, що відповідно до Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, в тому числі продаватися лише власником земельної ділянки.

Враховуючи, що право оренди не може відчужуватися орендарем, оскільки належить лише власнику земельної ділянки, а тому накладення приватним виконавцем арешту на право орендаря ОСОБА_1 на оренду земельної ділянки є безпідставним та необґрунтованим.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Законом України "Про виконавче провадження" та ЗК України надано право приватному виконавцю звертати стягнення безпосередньо на права на земельні ділянки, зокрема на право оренди земельної ділянки, які належать боржнику.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно із статтею 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Право оренди землі у класичному розумінні є зобов'язальним правом, на відміну від сервітуту, емфітевзису та суперфіцію.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (частина 5 статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" від 16 вересня 2008 року № 509-VI до документів, що посвідчують право оренди, віднесено "договір оренди землі та договір відчуження права оренди землі" разом із правилами про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якими передбачено, що реєстрації підлягає саме право оренди земельної ділянки (статті 4, 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") перетворюють право оренди на речове право.

Відповідно до частини 2 статті 135 Земельного кодексу України звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що апеляційний суд при розгляді даної справи неправильно застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, відсутні.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Вонсовича Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук