Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2020 року у справі №569/20070/19

Ухвала

14 вересня2020 року

м. Київ

справа № 569/20070/19

провадження № 61-12659ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Луцюк Микола Іванович, на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і компенсації втрати частини доходів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - ПрАТ "Рівнеазот") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначав, що з 30 травня 2017 року був прийнятий на роботу по сумісництву на посаду головного фахівця з фінансових питань представництва ПрАТ "Рівнеазот" у м. Києві. Згідно наказу № 538-ВК його звільнено 30 березня 2018 року за угодою сторін. Однак, всупереч положенням законодавства відповідач не провів з ним остаточний розрахунок у день звільнення. Тільки 29 липня 2019 року на його банківський рахунок було зараховано 20 350,40 грн заробітної плати за червень 2017 року та 2099,03 грн заробітної плати за травень 2017 року. Вважає, що у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі -

КЗпП України) відповідач має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за травень та червень 2017 року.

Просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 405 722,80 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 7 519,75 грн, а також судові витрати по справі.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 405
712,93 грн та 4 185,23 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів. Стягнуто із ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються із судового збору у розмірі 4 132,44
грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ "Рівнеазот" задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат змінено, зменшено розмір стягнутого з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 405
712,93 грн до 25 000 грн, в решті рішення суду залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Рівнеазот" судові витрати в сумі 4 057,28 грн.

У серпні 2020 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Луцюк М. І. подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити залишити в силі.

Вважав, що наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справах "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", "Шамоян проти Вірменії").

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 755/7998/19 становить 413 242,55 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102
грн х 250 = 525 500 грн), де 2 102 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зменшуючи розмір стягнутого з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, які наразі неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26559/18,

від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 08 липня 2020 року у справі № 336/5906/17-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 280/737/16-ц,

від 17 червня 2020 року у справі № 219/10164/16-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 753/8961/17, від 15 червня 2020 року у справі № 337/1279/17 та ін.

Сама по собі незгода заявника із висновками апеляційного суду не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г)

пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Луцюк Микола Іванович, на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2020 року в цивільній справі № 569/20070/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта