Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2021 року у справі №761/19409/20

Ухвала

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 761/19409/20

провадження № 61-14142ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 19 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державного бюро розслідувань, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державного бюро розслідувань, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 19 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року.

У касаційній скарзі міститься клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію оскаржуваної постанови заявник отримала 29 липня 2021 року. Оскільки повний текст постанови Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року складений 26 липня 2021 року, останнім днем строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення є 25 серпня 2021 року. Касаційну скаргу направлено до Верховного Суду 25 серпня 2021 року, а тому строк на касаційне оскарження заявником не пропущено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

З огляду на те, що ціну позову у вказаній справі визначено заявником у розмірі 56 мінімальних заробітних плат, вказана сума станом на момент звернення до суду із позовом становить 264 488,00 грн (4 723,00 грн*56). Оскільки ціна позову станом на 01 січня 2021 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*250=567 500,00 грн), судові рішення у вказаній справі не підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Обставин, за наявності яких судові рішення у вказаній справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно висловлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державного бюро розслідувань, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь