Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2020 року у справі №595/1081/17

Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 595/1081/17

провадження № 61-13661ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усик Г. І.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Пилявська сільська рада Бучацького району Тернопільської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення встановленої огорожі за власні кошти,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Пилявська сільська рада Бучацького району Тернопільської області, в якому просила зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою ОСОБА_1, які розташовані по АДРЕСА_1, шляхом знесення встановленої нею металевої огорожі за власні кошти.

Позов обґрунтовано тим, що вона є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,06 га, на підставі рішення 12-ї сесії 3-го скликання Пилявської сільської ради народних депутатів Бучацького району Тернопільської області від 28 грудня 1999 року № 43.

Землекористувачем суміжної земельної ділянки є ОСОБА_3, яка в березні 2017 року, без дозвільних документів встановила огорожу (металевий паркан) висотою понад 2 м, довжиною 12 м, який розташований на межі земельних ділянок перед її вікнами житлового будинку, чим створила перешкоди в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком у вигляді затінення та відсутності природного освітлення кімнат будинку та присадибної земельної ділянки, внаслідок чого у житлових кімнатах відсутнє сонячне освітлення.

З приводу неправомірних дій ОСОБА_3, ОСОБА_1 зверталась зі скаргою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області, в якій просила провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, правил та стандартів під час встановлення огорожі ОСОБА_3.

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області у відповідь на скаргу надало роз'яснення, що "відповідно до Державних будівельних норм 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови".

Аналогічну відповідь надав Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури та цивільного захисту населення Бучацької районної державної адміністрації від 03 липня 2017 року № Т-8.

Пилявська сільська рада листом від 20 липня 2017 року № 130 повідомила ОСОБА_1, що при огляді паркану, який встановлений між сусідніми домоволодіннями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виявлено, що він зведений незаконно та не приведений до Державних будівельних норм та встановлених правил благоустрою сіл Пилявської сільської ради. Пилявська сільська рада винесла офіційне попередження ОСОБА_3 і рекомендувала в місячний термін до 20 серпня 2017 року паркан, який встановлений між сусідніми домоволодіннями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 привести до Державних будівельних норм та до встановлених правил сіл Пилявської сільської ради.

Однак, ОСОБА_3 жодним чином на виконання вказаного попередження не відреагувала, приводити встановлену огорожу у відповідності до Державних будівельних норм, правил та стандартів відмовляється.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Пилявська сільська рада Бучацького району Тернопільської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою ОСОБА_1, які розташовані по АДРЕСА_1, шляхом знесення встановленої нею металевої огорожі за власні кошти. Вирішено питання судового збору. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що встановлена відповідачем металева огорожа порушує право власності позивача у користуванні земельною ділянкою та розташованим на ній житловим будинком, шляхом затінення та відсутності природного освітлення кімнат у будинку та присадибної земельної ділянки.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що огорожа відповідає нормам Державних будівельних норм, встановлена за усної згоди голови Пилявської сільради ще до прийняття сільською радою Правил благоустрою села у червні 2017 року, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вересні 2020 року засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру зокрема про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, шляхом знесення встановленої нею металевої огорожі за власні кошти, що не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Пилявська сільська рада Бучацького району Тернопільської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення встановленої огорожі за власні кошти відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик