Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №691/1289/17

УХВАЛА

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 691/1289/17

провадження № 61-2327ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення пені та визначення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення пені та визначення додаткових витрат на дитину.

Зазначала, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області

від 03 березня 2005 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 150,00 грн щомісяця. Даних коштів не вистачає для достатнього рівня життя дочки, оскільки матеріальних стан позивача погіршився.

Крім того, позивач має заборгованість зі сплати аліментів, починаючи

з 01 грудня 2016 року до 01 вересня 2017 року в розмірі 1 500,00 грн.

ОСОБА_1 зазначала, що дочка навчається на факультеті режисури та шоу-бізнесу, тому потребує додаткових витрат для лікування, оплати гуртожитку, додаткових речей під час навчання та проживання.

З урахуванням зазначених обставин позивач просила суд збільшити розмір аліментів, стягнути пеню та визначення додаткових витрат на дитину.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, що стягувались за рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 03 березня 2005 року зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 150,00 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, до 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2017 року до повноліття дочки, з врахуванням вже сплачених коштів у розмірі 150,00 грн, за кожен місяць спірного періоду.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 488,86 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину, пов'язані з лікуванням у розмірі 10 000,00 грн.

У іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 вересня 2018 року в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі

1 500,00 грн. У частині вимог про стягнення додаткових витрати на дитину, пов'язаних з лікуванням, скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення додаткових витрат на дитину.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2018 року, в частині відмови стягнення додаткових витрат на дитину, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в зазначеній частині та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у даній справі становить 33 500,00 грн, яка станом на 1 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00х100=192 100,00).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області

від 21 грудня 2018 року в частині відмови стягнення додаткових витрат на дитину в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення пені та визначення додаткових витрат на дитину.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун