Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №419/70/18

Ухвала

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 419/70/18

провадження № 61-485св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Коротенка Є.

В., Єрмакова Ю. В., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової допомоги при виході на пенсію, стягнення середнього заробітку за час затримки зазначених виплат.

Рішенням Новоайдарський районний суд Луганської області від 10 травня 2018 року у складі судді: Мартинюка В. Б., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при виході на пенсію в розмірі 49 011,31 грн. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 71 838,72
грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Луганського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено частково. Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 10 травня 2018 року скасовано в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині скасування судом апеляційної інстанції стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено, та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з'ясовано, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в справі № 419/70/18 становить 120 850,03 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 419/70/18є малозначною у силу вимог закону.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.

SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, статтями 19, 389 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 419/70/18 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової допомоги при виході на пенсію, стягнення середнього заробітку за час затримки зазначених виплат, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков