Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.10.2020 року у справі №759/3131/20

Ухвала

Іменем України

05 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 759/3131/20

провадження № 61-13708ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним договір підряду укладений 05 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на проектування системи автономного газопостачання в селі Микуличи "Броварня" на 436,0 кв. м та стягнути із відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Київ від 04 червня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору з тих підстав, що спір підлягає розгляду у господарському суді.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у вказаній вище справі, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Також заявник у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови отримав 13 серпня 2020 року, що підтверджується копією конверту Київського апеляційного суду із штрихкодовим ідентифікатором за номером 0318630191793.

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01 червня 2020 року представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження по справі.

Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 не укладав з позивачем договору підряду на проектування системи автономного газопостачання в селі Микуличин з додержанням усної форми правочину.

Жодних зобов'язань з приводу проектування автономного газопостачання не брав на себе, як фізична особа, а діяв виключно як законний представник юридичної особи ТОВ "Бета - Сервіс Плюс", яке мало взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 як суб'єктом господарської діяльності. Тобто між сторонами - суб'єктами господарювання, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Бета - Сервіс Плюс", склалися господарські правовідносини.

Зауважував, що правовідносини, з яких виник спір, мають виключно господарський характер.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, і їх особливістю є участь у справі фізичної особи як сторони спору.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб'єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (провадження № 14-355цс19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем зазначено вимогу позову про визнання недійсним укладеного між позивачкою, як фізичною особою, та відповідачем, як фізичною особою договору.

Наявність статусу фізичної особи-підприємця у позивачки та юридичної особи у відповідача не виключає можливості набуття ними цивільних прав і обов'язків у цивільних правовідносинах.

Також, наявність господарських правовідносин, які виникли на підставі укладених між позивачем та відповідачем як юридичними особами господарських договорів, не виключає можливість укладення цивільних договорів.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із тієї обставини, що між позивачкою, як фізичною особою підприємцем, та ТОВ "Бета-Сервіс Плюс", в особі відповідача, як директора товариства, 12 червня 2018 року був укладений договір підряду № 02/07 на проектування проектних робіт, тому суд вважав, що між сторонами виникли господарські правовідносини.

Таким чином, предметом встановлення у цьому спорі є доведеність чи недоведеність обставин щодо укладення договору між фізичними особами, а у разі доведення обставини щодо укладення відповідного договору між фізичними особами, - доведеність чи недоведеність підстав для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що позивачка не заявляла позову щодо визнання недійсним укладеного між сторонами письмового договору підряду № 02/07, у зв'язку з чим, цей спір підлягає розгляду у цивільному судочинстві.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська