Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.08.2018 року у справі №405/2650/17

Ухвала

13 липня 2018 року

м. Київ

справа № 405/2650/17

провадження № 61-39197ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, поданою його представником Гайдашук Вітою Володимирівною, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2018 року подана до Верховного Суду вказана касаційна скарга.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України, у якому просив за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку відшкодувати понесену ним майнову шкоду у розмірі 105 600
гривень, а також завдану йому моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2018 року - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався статтями 1, 2, 3, 4, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду", зазначаючи, що вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 червня 2014 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною 5 статті 191 КК України, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв'язку з перебування під слідством і судом протягом14 місяців.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.

Предметом позову в даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди у розмірі 105 600 гривень, що станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, в частині якої справа є незначної складності.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, поданою його представником Гайдашук Вітою Володимирівною, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко