Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №641/4707/18

Ухвала

04 липня 2019 року

м. Київ

справа № 641/4707/18

провадження № 61-12051ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Чайки І. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та відшкодування додаткових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та відшкодування додаткових витрат на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м.

Харкова від 29 липня 2016 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј часини з усіх видів його заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилаючись на зміни у діючому сімейному законодавстві, згідно яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що

01 липня 2016 року становить 1 559 грн 00 коп. на дитину до 6 років, позивач просила суд змінити розмір аліментів на тверду грошову суму. Крім того, дитина дорослішає та її потреби у майновому забезпеченні збільшуються, у зв'язку із чим дитина потребує додаткових витрат, зокрема на оплату дитячого садка, продукти харчування, лікарські засоби тощо.

З урахуванням наведеного, позивач просила суд, збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання малолітньої доньки

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши розмір аліментів у сумі 1 559 грн 00 коп., що дорівнює прожитковому мінімуму для дитини до 6 років з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; зобов'язати ОСОБА_2 відшкодувати на користь позивача понесені нею додаткові витрати на дитину у розмірі 19 417 грн 29 коп. ; встановити розмір постійних додаткових витрат на утримання малолітньої доньки у розмірі 8 000 грн 00 коп., які відповідач має сплачувати наперед за кожний наступний місяць.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня

2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду від 03 грудня 2018 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від

16 травня 2019 року, у якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що справа підлягає касаційному оскарженню з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є вимоги про збільшення розміру аліментів та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі - 1 559 грн 00 коп., що дорівнює прожитковому мінімуму для дитини до 6 років з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 19 417 грн 29 коп. та встановлення розмір постійних додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 8 000 грн 00 коп. щомісячно.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики

Посилання заявника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є необгрунтованими та зводяться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду зазначеної справи для формування єдиної правозастосовної практики, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від

16 травня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та відшкодування додаткових витрат, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик