Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №333/2610/17ц

Ухвала

Іменем України

02 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 333/2610/17ц

провадження № 61-46269ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ
КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_4 про стягнення заборгованостізадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором від 15 червня 2011 року у розмірі 9 697,61 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Узадоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2018 року у даній справі визнано неподаною та повернуто заявникові.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, керувався положеннями статті 185, частини 2 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав вимоги, викладені в ухвалах від 10 липня 2018 року та 04 вересня 2018 року щодо сплати судового збору за первісними позовними вимогами, тобто не усунув недоліки апеляційної скарги.

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Заявник вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", а тому ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги підлягає скасуванню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 357 ЦПК України.

За змістом частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що не погоджуючись із рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2018 року, ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 року поновлено строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення та залишено без руху апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору.

24 липня 2018 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшов лист, у якому він вказував на те, що відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

За змістом вказаної норми від сплати судового збору за подання позову (чи апеляційної скарги) у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Таким чином, відповідачі при подачі апеляційної скарги у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 є позивачем за зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, в зв'язку з чим відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору в цій частині.

Однак, за первісним позовом, який подано ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_4 є відповідачем у справі, що позбавляє його права на звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому судом апеляційної інстанції обґрунтовано зобов'язано його сплатити судовий збір за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року ОСОБА_4 продовжено строк для усунення недоліків його апеляційної скарги.

Копію зазначеної ухвали ОСОБА_4 отримав 07 вересня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

25 вересня 2018 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він знову вказує на те, що звільнений від сплати судового збору з підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Встановивши, що ОСОБА_4 в силу вимог Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору лише за вимогами зустрічного позову, та врахувавши, що вимоги, викладені в ухвалах від 10 липня 2018 року та 04 вересня 2018 року щодо сплати судового збору за первісними позовними вимогами, у яких він є відповідачем, заявником не виконані, тобто недоліки апеляційної скарги не усунуті, суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав її неподаною та повернув.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з його змістом.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик