Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2019 року у справі №462/6147/17

Ухвала

04 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 462/6147/17

провадження № 61-1235ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу КоханогоЯрослава Володимировича

на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 01 березня

2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня

2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання недійсним умов договору приєднання і припинення нарахування плати за централізоване постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - Львівське МКП "Львівтеплоенерго"), в якому просив визнати недійсними умови, встановлені Львівським МКП "Львівтеплоенерго" як виконавцем послуг у договорі приєднання про надання послуг з центрального опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівського МКП "Львівтеплоенерго" від 01 липня 2016 року, укладеного шляхом приєднання ОСОБА_1 як споживача, що зобов'язують виконавця своєчасно надавати послугу з централізованого постачання гарячої води, а споживача своєчасно сплачувати надану послугу з централізованого постачання гарячої води; зобов'язати відповідача припинити нарахування щомісячної плати за надання послуги з централізованого постачання гарячої води до квартири № 102 у будинку № 14 на вулиці Володимира Великого у місті Львові.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 01 березня

2018 року (у складі судді Палюх Н. М.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року

(у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.) рішення Залізничного районного суду міста Львова від 01 березня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що, підписуючи договір приєднання про надання послуг з центрального опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води від 01 липня 2016 року, позивач підтвердив своє волевиявлення, діяв вільно, виходячи із власних інтересів, а всі умови договору йому були зрозумілі.

Посилання на частину 2 статті 634 ЦК щодо зміни умов договору суди не беруть до уваги, оскільки зміна умов договору та визнання його недійсним є різними поняттями. Щодо позовної вимоги про зобов'язання припинити нарахування оплати за послуги, то таке припинення можливе лише у випадку належного оформлення процедури відключення позивача від центральної системи надання таких послуг.

06 січня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова

від 01 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 06 грудня 2018 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

("Зубак проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, оскільки є справою незначної складності.

Разом з тим, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 01 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про визнання недійсним умов договору приєднання і припинення нарахування плати за централізоване постачання гарячої води відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська