Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №564/538/18

Ухвала

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 564/538/18-ц

провадження № 61-42039ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з батька ОСОБА_3 аліменти на його утримання у розмірі 1 тис. грн. щомісячно до досягнення ним двадцяти трьох років, посилаючись на те, що він є повнолітнім, однак продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість йому надавати.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року у складі судді Левчука В. В., залишеним без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів:

Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шеремет А. М., позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 500 грн щомісячно до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та задовольнити його позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 * 1 762 грн = 176 200 грн).

У пункті 3 частини 1 статті 176 ЦПК України, передбачено, що ціна позову у справах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у цій справі становить 6 * 1 тис. грн = 6 тис. грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто справа № 564/538/18-ц є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскарженя рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель