Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2020 року у справі №372/1034/19

Ухвала

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1034/19

провадження № 61-10967ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Сонячне ", третя особа: Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Садівницького товариства "Сонячне" (далі - СТ "Сонячне") про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилалась на те, що є власником земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території СТ "Сонячне", а також є членом цього товариства. На даних земельних ділянках розташовані належні їй садові будинки.

Зазначала, що протягом всього часу сплачувала членські внески та витрати за спожиту електроенергію. Проте, зі зміною керівництва оплату за спожиту електроенергію у неї перестали приймати.

23 лютого 2019 року без будь-якого письмового попередження та без складання відповідних актів відповідач відключив її садові будинки від подачі електричної енергії.

Посилаючись на те, що відключення її будинків відбулось незаконно, просила суд визнати вказані дії представників відповідача неправомірними, зобов'язати здійснити підключення будинків та стягнути з голови правління ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії уповноважених осіб СТ "Сонячне" щодо відключення 23 лютого 2019 року від електропостачання садових будинків НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розташовані на території СТ "Сонячне", Київська область, Обухівський район, с. Трипілля та належать ОСОБА_1, неправомірними.

Зобов'язано СТ "Сонячне" підключити до електропостачання садові будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розташовані на території СТ "Сонячне", Київська область, Обухівський район, с. Трипілля та належать ОСОБА_1.

В задоволенні іншої частини позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 грудня 2019 року в частині задоволення позову та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання дій уповноважених осіб СТ "Сонячне" неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року

(на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у даній справі є захист прав споживачів, а саме: визнання дій неправомірними, зобов'язання відновити постачання електроенергії та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Справа № 372/1034/19 не є справою з ціною позову, що станом на 01 січня 2020 року перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Отже, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України вказана справа є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що всі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Сонячне", третя особа: Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев