Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.06.2021 року у справі №524/844/20

Ухвала

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 524/844/20

провадження № 61-9019ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Відповідачем до суду надано заяву про закриття провадження по справі, оскільки з 15 грудня 2000 року він зареєстрований як ФОП. Правовідносини сторін щодо оренди земельної ділянки, виникли між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та ФОП ОСОБА_1, як суб'єктом господарювання. У зв'язку із цим, вважав, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про закриття провадження по справі задоволено.

Провадження по справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів закрито.

Роз'яснено, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Повернуто Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області судовий збір в сумі 5 405,74 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 220 від 21 лютого 2020 року.

Заяву ОСОБА_1 про розподіл (компенсацію) судових витрат залишено без задоволення.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 в частині відмови у задоволенні його заяви про розподіл (компенсацію) судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2021 року залишено без змін.

28 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні його заяви про розподіл (компенсацію) судових витрат в зазначеній справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно із частиною 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частиною 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Ухвали суду щодо розподілу судових витрат, оформлені окремим процесуальним рішенням, зазначені у пункті 13 частини 1 статті 353 ЦПК України (визначення розміру судових витрат).

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Таким чином, за змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, ухвали суду першої інстанції та постановлені за результатами їх перегляду судові рішення апеляційного суду з питань щодо розподілу судових витрат, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2020 року у справі № 688/3473/19 (провадження № 61-7205св20).

Відсутність передбаченого процесуальним законом права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у розподілі судових витрат унеможливлює відкриття касаційного провадження на постанову суду апеляційної інстанції за результатами її розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 9 частини 3 статті 2, частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко