Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2020 року у справі №211/1185/18

Ухвала

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 211/1185/18

провадження № 61-14041ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яковлева Дениса Сергійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк ", у теперішній час АТ КБ "ПриватБанк", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 11 березня 2017 року б/н в сумі 12 516,12 грн, яка складається з 6
885,94 грн заборгованості за кредитом, 569,95 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 5 060,23 грн заборгованості по пені.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Яковлева Д. С. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року касаційну скаргу було залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, зазначення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначення підстав касаційного оскарження.

У листопаді 2020 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року, які містять клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Яковлев Д. С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 1 та 3 статті 390 ЦПК України.

Згідно із частиною 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії" від 03 грудня 2003 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені частиною 3 статті 394 ЦПК України, за наявності яких суд касаційної інстанції може визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку подачі касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судових рішень.

У своєму клопотання заявник зазначає, що отримав копію оскаржуваної постанови 15 травня 2020 року.

З урахуванням положень пункту другого Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", заявник міг звернутися до суду з касаційною скаргою до 06 серпня 2020 року. Оскільки зазначений строк було пропущено, відповідно до положень частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Ураховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Яковлева Д.

С. подана після спливу більше ніж одного року з дня прийняття постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 рокуі заявником не зазначено виключних випадків, передбачених частиною 3 статті 394 ЦПК України для поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Яковлева Дениса Сергійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь