Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.04.2021 року у справі №915/2225/19

УХВАЛА

08 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/2225/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Табули О. М. (адвокат),

відповідача - Проценка М. М. (адвокат),

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства Фірма "ИНТЕРСЕРВИС"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (судді: Мишкіна М. А. - головуючий, Будішевська Л. О., Таран С. В. ) у справі

за позовом Приватного підприємства Фірма "ИНТЕРСЕРВИС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції"

про скасування запису про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Приватне підприємство Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (далі - ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" (далі - ТОВ "ФК " Приватні Інвестиції"), в якому просило суд:

1) скасувати запис про право власності за номером 32685083, дата державної реєстрації: 31.07.2019 15:26:18 на об'єкт нерухомого майна, опис об'єкта нерухомого майна: загальна площа (м2): 1068,5, опис: склад - літ. Н-1 загальною площею 1068,5 м2; насосна - літ Л-І; сторожка - літ. М-2, адреса: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 516715748101, за ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", КОД ЄДРПОУ: 37356981, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваров Сергій Васильович, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48094492 від 05.08.2019;

2) визнати за ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31159695) право власності на об'єкт нерухомого майна, опис об'єкта нерухомого майна: загальна площа (м2): 1068,5, опис: склад - літ. Н-1 загальною площею 1068,5 м2; насосна - літ. Л-1; сторожка - літ. М-2, адреса: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 516715748101;

3) скасувати запис про право власності за номером 32687357, дата державної реєстрації: 31.07.2019 15:41:50 на об'єкт нерухомого майна, опис об'єкта: літери: Р-1, Р-2 - котельня (площа 482,9 м2), С-1, С'-2, С"-1, С"' № 10 - головний виробничий корпус № 1 з естакадою (площа 3240,4 м2), CIV - аміачна насосна, Щ-1 -транформаторна підстанція, 3-1 - транформаторна підстанція, Ю-1 - зарядна, Я - навіс, П-1 - градирня, № 7,7', 8,9 - споруди, адреса:

Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/4, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 623430448101, за ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції", КОД ЄДРПОУ: 37356981, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваров Сергій Васильович, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48097194 від 05.08.2019;

4. визнати за ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" право власності на об'єкт нерухомого майна, Опис об'єкта нерухомого майна: опис: літери: Р-1, Р-2 - котельня (площа 482,9 м2), С-1, С-2, С"-1, С" № 10 - головний виробничий корпус № 1 з естакадою (площа 3240,4 м2), CIV - аміачна насосна, Щ-1 - трансформаторна підстанція, 3-1 - трансформаторна підстанція, Ю-1 - зарядна, Я - навіс, П-1 - градирня, № 7,7', 8,9 - споруди, адреса: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/4, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 623430448101.

Позов обґрунтовано тим, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за відповідачем, що належить на праві власності позивачеві, державним реєстратором здійснено з порушенням положень статей 34, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за відсутності укладеного в нотаріальному порядку договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким передбачалась передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов'язання, а також відповідно до пунктів 57,58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 державний реєстратор здійснив реєстраційну дію без належної перевірки технічного паспорта на об'єкти нерухомості, на окремі об'єкти цивільних прав, які не є предметом іпотеки, мають відмінні технічні характеристики, без належної перевірки факту виконання договору іпотеки від
30.03.2004; на порушення умов договору та вимог закону не здійснювалась оцінка майна; заборгованість за кредитними договорами відсутня.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020 (суддя Коваль С. М. ) позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що:

- договір іпотеки не містить застереження про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 України "Про іпотеку", як це передбачено статтею 36 Закону України "Про іпотеку", не містить застереження про можливість задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, а лише передбачає можливість прийняти предмет іпотеки у власність іпотекодержателем у разі прийняття рішення про задоволення його вимог згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає, відповідно, укладення договору між сторонами, його нотаріальне посвідчення та приймання-передачу предмета іпотеки;

- оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя державному реєстратору не надавався та докази укладення такого договору у матеріалах справи відсутні, тому прийняття реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним;

- відповідачем не надано доказів про перехід прав вимоги за кредитним договором від 31.03.2003 № 38-2003;

- докази щодо наявності заборгованості за кредитними договорами, виконання яких забезпечувалося договором іпотеки, відповідачем не надані;

- оскільки майно було створено після укладення договору іпотеки, іпотека на нього не поширюється;

- доказів щодо проведення оцінки спірних нежитлових об'єктів, на які було звернуто стягнення, відповідачем до справи не надано;

- на порушення умов договору та вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" державному реєстратору не надавались докази про оцінку майна, відповідно реєстратор не перевірив факт виконання договору згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постанову мотивовано тим, що оскільки договір іпотеки не містить умови про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб здійснюється шляхом укладення окремого нотаріально посвідченого договору та не визначає як обов'язкову процедуру добровільної передачі предмета іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, право власності на предмет іпотеки може перейти до іпотекодержателя за умовами самого договору (пункт 5.1), укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя не вимагається.

У касаційній скарзі ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації прав власності ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" на спірні об'єкти нерухомого майна і залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені:

- у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 367/7589/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц, від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15- ц (провадження № 14-38цс18), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 щодо застосування положень статей 36,37 Закону України "Про іпотеку";

- у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 327/2268/18 щодо застосування положень статей 10, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 57,58,61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.02.2020 у справі № 653/2857/17, від 11.06.2020 у справі № 914/953/19, від 12.08.2020 у справі № 921/353/19 щодо застосування положень статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень", частини 1 статті 33, частини 5 статті 37 Закону України "Про іпотеку";

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 щодо застосування положення частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку";

- у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 5013/458/11 щодо застосування частин 3,5 статті 5 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 915/2225/19 і призначено розгляд справи на 08.06.2021.

Суди встановили такі фактичні обставини

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2003 ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВІС" за договором купівлі-продажу придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сань" нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул.

Автомобільна, 1.

04.04.2003 право власності на зазначений нежитловий об'єкт було зареєстроване за позивачем.

31.03.2003 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (позичальник) та Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" (далі - Банк) було укладено кредитний договір № 38-2003 на суму 300 000 грн із строком повернення коштів 01.10.2004.

До цього кредитного договору укладалися додаткові угоди від 06.06.2003, від
18.07.2003, від 21.07.2003, від 05.11.2003.

29.03.2004 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (позичальник) і Банком було укладено кредитний договір № 16-2004 на суму 300 000 грн зі строком повернення коштів
28.03.2006.

29.03.2004 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (позичальник) і Банком було укладено кредитний договір № 17-2004 на суму 550 000 грн зі строком повернення коштів
01.12.2004.

30.03.2004 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (іпотекодавець) і Банком (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В. В.
30.03.2004 та зареєстрований в реєстрі за № 1600 (далі - договір іпотеки).

Предметом іпотеки було визначене нерухоме майно, склад якого зазначено у договорі за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1, заставною вартістю 2 368

920 грн.

Договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя (пункт 1.1 договору іпотеки):

- за кредитним договором від 31.03.2003 № 38-2003 з додатковими угодами до нього від 06.06.2003, від 21.07.2003, від 10.12.2003, від 29.03.2004, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Кредит відповідно до зазначеного кредитного договору надається іпотекодавцю кредитором-іпотекодержателем на таких умовах: сума кредиту - 300 000 грн; строк повернення кредиту - 01.10.2004; кредит підлягає поверненню згідно з графіком - до 01.09.2004 (100 000 грн), до
01.10.2004 (200 000 грн); розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі 19 % річних;

- за кредитним договором від 29.03.2004 № 16-2004, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Кредит відповідно до зазначеного кредитного договору надається іпотекодавцю кредитором іпотекодержателем на таких умовах: сума кредиту - 300 000 грн; строк повернення кредиту - 28.03.2006; кредит підлягає поверненню згідно з графіком (додаток 1 до договору іпотеки); розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі 18 % річних;

- за кредитним договором від 29.03.2004 № 17-2004, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем. Кредит відповідно до зазначеного кредитного договору надається іпотекодавцю кредитором-іпотекодержателем на таких умовах: сума кредиту - 500 000 грн; строк повернення кредиту - 01.12.2004; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18 % річних.

Відповідно до пункту 3.1.4 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Іпотекодавець зобов'язаний здійснювати поточний ремонт предмета іпотеки, а капітальний ремонт чи перепланування тільки за письмовим погодженням з іпотекодержателем (пункт 4.1.7 договору іпотеки).

Згідно із пунктом 5.1 договору іпотеки іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 5.4 договору іпотеки).

За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися наступним чином (договір про задоволення вимог іпотекодержателя) (пункт 5.5 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 5.6 договору іпотеки у випадках, передбачених законодавством України та цим договором, іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність. При цьому ціна предмета іпотеки, що передається у власність, визначається експертним шляхом перед такою передачею.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.02.2006 у справі № 2-1549/2006 було визнано право власності на об'єкти, розташовані на вул.

Автомобільна, 1 в м. Миколаєві за ПП Фірмою "ИНТЕРСЕРВИС" у зв'язку з будівництвом нових об'єктів, збільшення площ існуючих об'єктів внаслідок перепланування та капітального ремонту, а саме на: літ. А - адмінбудівля, прохідна, літ. Б-1, Б'-1 - птахобійний цех, літ. Б''-1 - консервний цех, літ.

Б'''-1 - ЦТФ, склади, літ. В, В'-1, В''-1 - блок підсобних приміщень, кулінарний цех, літ. Г-1 - головний виробничий цех № 2, Е-1 - тарний цех, літ. З-1 - допоміжний корпус тарного цеху, літ. Ж-1 - контора тарного цеху; літ. К, К'-1 - бокси, літ. Р-1, Р-2 - котельня, літ. С-1, С'-2, С''-1, С''' №10 - головний виробничий корпус № 1 з естокадою, літ. С1У - аміачна насосна, літ. Ц-1 - їдальня, літ. Ц'-1 - вагова, літ. У-2 - лабораторія промивна, літ. І-1 - вулканізаційна, літ. О-1 - склад ППМ, літ. Л-1 - насосна, літ. П-1 - градирня, літ. Т' - вбиральня, літ. Т - вбиральня, літ. Ф-1 - жироуловлювач, літ. Х, Х' - вагова, літ. Ч-1 - овочесховище, літ. Ш-1 - мазутосховище, літ. Щ-1 - трансформаторна підстанція, літ. Э-1 - трансформаторна підстанція, літ. Ю-1 - зарядна, літ. Я - навіс, літ. Я' - навіс, літ. Я'' - навіс, літ. И -навіс, літ.

И' - навіс, літ. Ь-1 - склад, літ. Ь' - склад-битовка, літ. Д-1 - недобудований склад, літ. М-2 - надбудована сторожка, № 1-4,6-9,14 спорудження, № 11-13,15 - огорожа, І - покриття, літ. Н-1 - склад, зовнішнім розміром (60,62*18,55), загальною площею 1068,5 м2, основною площею 1068,5 м2, змінені площі за рахунок перепланування та капітального ремонту головного виробничого корпусу літ. Г-1, загальна площа 1763,0 м2, основна площа 1536,6 м2, адміністративної будівлі літ. А-1, загальною площею 92,0 м2, основною площею 59,4 м2, розташовані на вул. Автомобільній, 1 у м. Миколаєві, при цьому встановлено, що нерухоме майно є самочинним будівництвом.

13.05.2009 право власності було зареєстроване за ПП Фірмою "ИНТЕРСЕРВИС", підстава виникнення права власності - рішення Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 20.02.2006 у справі № 2-5149/2006.

14.11.2014 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 1050 "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради", відповідно до пункту 9 якого вирішив об'єкту нерухомого майна, який утворився в результаті поділу в нежитловий об'єкт на вул. Автомобільній, 1 (літ. Н-1 загальною площею 1068,5 м2, Л-1, М-1), який належить ПП Фірмі "ИНТЕРСЕРВИС", надати нову адресу: вул. Автомобільна, 1/1, неперерахованому майну залишити адресу: вул. Автомобільна, 1.

13.03.2015 виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 180 "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради", відповідно до пункту 60 якого вирішив нежитловим будівлям на вул. Автомобільній, 1 (літ. Р-1, Р-2, С-1, С-2, С-1, С № 10, СIV, Я, Ю-1, Щ-1, П-1, Є-1,7,7,8,9), які належать ПП Фірмі "ИНТЕРСЕРВИС", надати нову адресу: вул. Автомобільна, 1/4; нежитлові будівлі (літ. Ш-1,Ц-1, Ц-1, А-1, Ф-1, У-2, Х, Х, Т, Т, Б-1, Б-1, Б-1, Б-1, Ч-1, Я, Я, № 6,1,4,14,11,12,13,15, І) залишити за адресою: вул.

Автомобільна, 1.

24.04.2015 Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області видала ПП Фірмі "ИНТЕРСЕРВИС" свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт (індексний номер 36749517) за адресою: м.

Миколаїв, вул. Автомобільна, 1; 21.04.2015 право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

24.04.2015 Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області видала ПП Фірмі "ИНТЕРСЕРВИС" свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт (індексний номер 30336519) за адресою: м.

Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/1; 28.11.2014 право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

24.04.2015 Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області видала ПП Фірмі "ИНТЕРСЕРВИС" свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт (індексний номер 36751039) за адресою: м.

Миколаїв, вул. Автомобільна,1/4; 20.04.2015 право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/777/17 за позовом ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" про зобов'язання скласти проміжний ліквідаційний баланс та подати його на затвердження, рішенням від 24.10.2017 (яке набрало законної сили 07.11.2017) позовні вимоги задоволено: зобов'язано ПП Фірму "ИНТЕРСЕРВИС" в особі голови ліквідаційної комісії підприємства скласти проміжний ліквідаційний баланс ПП
Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" та подати його на затвердження відповідно до частини 8 статті 111 ЦК України. У рішенні встановлено, що зі змісту додатку № 1 до договору факторингу "База даних" випливає, що ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" набуло права вимоги заборгованості, зокрема, за кредитними договорами з урахуванням змін та доповнень до них, а саме: за кредитним договором від
31.03.2003 № 34-2003 в сумі 1 712 942,62 грн; за кредитним договором від
29.03.2004 № 16-2004 в сумі 306 957,23 грн; за кредитним договором від
29.03.2004 № 17-2004 в сумі 550 000 грн; а також за договорами, укладеними на забезпечення виконання цих кредитних договорів. Ураховуючи укладення первісним кредитором Банком з новим кредитором позивачем ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" зазначеного договору факторингу, та того, що сторонами цього договору на виконання пункту 3.2 якого складено акт прийому-передачі портфеля заборгованостей від 14.12.2011, підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений печатками сторін договору, і що на теперішній час, за твердженнями позивача, заборгованість ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" у добровільному порядку не погашено, суд визнав доведеним, що позивач набув права вимоги заборгованості за всіма зазначеними кредитними договорами та договорами забезпечення до них. ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" неодноразово зверталося до голови ліквідаційної комісії відповідача та засновника відповідача з вимогами від 27.03.2017 № 919/І/2012, від 03.04.2017 № 3118/2017/И, від 18.04.2017 № 3954/2017/И, від 30.05.2017 № 6456/2017/И, направлення яких підтверджується відповідними поштовими квитанціями, про надання відомостей щодо вжиття ліквідаційною комісією ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" заходів для завершення процедури ліквідації товариства, зокрема про складення проміжного ліквідаційного балансу підприємства, проте зазначені вимоги залишено без реагування та виконання.

18.11.2018. між ПАТ "Кредобанк", який є правонаступником Банку (первісний іпотекодержатель), і ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" (новий іпотекодержатель) був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, за умовами якого:

- у зв'язку із укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від
29.11.2011, згідно з яким первісний іпотекодержатель передав новому іпотекодержателю всі права вимоги за договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до договору факторингу, шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011, які укладені між первісним іпотекодержателем і боржниками, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя, належні первісному іпотекодержателю за договором іпотеки від
30.03.2004, який було укладено з ПП Фірмою "ИНТЕРСЕРВИС". До нового іпотекодержателя переходять права первісного іпотекодержателя у зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (пункт 1.1);

- новий іпотекодержатель одержує право замість первісного іпотекодержателя в разі невиконання або неналежного виконання боржниками своїх зобов'язань за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1 до договору факторингу, шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 перед новим іпотекодержателем одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку відповідно до договорів іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців у порядку, визначеному договорами іпотеки і Законом України "Про іпотеку" (пункт
1.2).

- предметом іпотеки є належне іпотекодавцю нерухоме майно, визначене договором іпотеки, який було укладено з іпотекодавцем, посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1600. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджувалося документами, які наведені в договорі іпотеки із змінами та доповненнями. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 2 368 920 грн (пункт 1.4);

- протягом п'яти календарних днів з дати нотаріального посвідчення цього договору первісний іпотекодержатель зобов'язаний надіслати боржнику та іпотекодавцю на адресу, зазначену в договорі іпотеки та кредитному договорі, письмове повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки. Права за договором іпотеки вважаються відступленими з моменту укладання цього договору та його нотаріального посвідчення (пункти 2.1,2.2).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М. А.

23.01.2019 ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" надіслало ПП Фірмі "ИНТЕРСЕРВИС", голові ліквідаційної комісії ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" Табулі І. В. та учаснику, а також кінцевому бенефіціарному власнику ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" Остафійчук О. А. вимогу вих. № Рі0003623012019о про усунення порушень відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у тридцятиденний строк сплатити йому заборгованість за кредитними договорами від 29.03.2004 і 31.03.2003 разом із інфляційними втратами та 3 % річних на загальну суму 14 ~money13~ і попередило, що у разі невиконання ~organization40~ зобов'язання зі сплати 14 ~money14~ у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, ~organization41~ прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" і розділу 5 договору іпотеки.

Копію зазначеної вимоги було отримано ПП Фірмою "ИНТЕРСЕРВИС" 27.01.2019, що підтверджується копією відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою: 54007, м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1.

Цю вимогу також було направлено за місцезнаходженням іпотекодавця: 57240, Миколаївська область, Вітовський район, с. Партизанське, вул. Центральна.

24.07.2019 на замовлення ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції" суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Содель" (далі - ТОВ "Содель") було складено звіт № 26-07-19-ОМ.1 про оцінку вартості майна, об'єкт оцінки: нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул.

Автомобільна, 1, власник ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", за яким вартість майна становить 4 390 195 грн.

31.07.2019 державним реєстратором Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваровим Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48094492 від
05.08.2019 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 32685083, дата державної реєстрації:
31.07.2019 15:26:18, на нежитловий об'єкт на вул. Автомобільній, 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 516715748101, власник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції", код ЄДРПОУ: 37356981.

31.07.2019 державним реєстратором Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваровим Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48097194 від
05.08.2019, внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 32687357, дата державної реєстрації:
31.07.2019 15:41:50, на нежитловий об'єкт по вул. Автомобільній, 1/4, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 623430448101 власник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції", код ЄДРПОУ: 37356981.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 30.10.2019 № 186793747, від 30.10.2019 № 18679824 як підставу для прийняття рішення зазначено: опис, серія та номер: 0411205244913, виданий 23.01.2019, видавник: Укрпошта; картка, серія та номер: 0411205244913, виданий 27.01.2019, видавник Укрпошта; договір іпотеки (дублікат), серія та номер: 1600, виданий 30.03.2004, видавник приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, Філіпенко В. В. ; договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 1357, виданий 25.10.2018, видавник: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Апатенко М. А.; вимога, серія та номер:

Рі0003623012019о, виданий 23.01.2019, видавник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції"; накладна, серія та номер: 0411205244913, виданий 23.01.2019, видавник: Укрпошта.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 915/2225/19 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom " (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у тридцятиденний строк сплатити йому заборгованість за кредитними договорами від 29.03.2004 і 31.03.2003 разом із інфляційними втратами та 3 % річних на загальну суму 14 ~money13~ і попередило, що у разі невиконання ~organization40~ зобов'язання зі сплати 14 ~money14~ у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, ~organization41~ прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у тридцятиденний строк сплатити йому заборгованість за кредитними договорами від 29.03.2004 і 31.03.2003 разом із інфляційними втратами та 3 % річних на загальну суму 14 ~money13~ і попередило, що у разі невиконання ~organization40~ зобов'язання зі сплати 14 ~money14~ у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, ~organization41~ прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 2 статті 36 Законом України "Про іпотеку").

Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі статті 36 Закону України "Про іпотеку" у договір іпотеки сторонами було включено іпотечне застереження, зміст якого наведено у пунктах 5.5,5.6.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки договір іпотеки не містить умови про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб здійснюється шляхом укладення окремого нотаріально посвідченого договору та не визначає як обов'язкову процедуру добровільної передачі предмета іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, право власності на предмет іпотеки може перейти до іпотекодержателя за умовами самого договору (пункт 5.1), та укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя не вимагається.

Безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на постанови Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 367/7589/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від
20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, від 11.04.2018 у справі № 554/14813/15-ц, від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15- ц (провадження № 14-38цс18), від
12.03.2019 у справі № 911/3594/17, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, яка переглядається, не є подібними через відмінність умов договорів іпотеки, а також:

- у справі № 367/7589/15-ц (постанова Верховного Суду від 21.11.2018) предметом спору є вимога позивача про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна та поновлення права власності. У цій справі звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося шляхом вчинення нотаріальної дії, водночас Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що банк передав ТОВ ФК "Вектор Плюс" право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, які були укладені 25.04.2008 з фізичною особою;

- у справі № 306/2053/16-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від
20.03.2019) предметом спору є вимога позивача про визнання незаконним рішення нотаріуса про перехід права власності на нерухоме майно. У цій справі Верховний Суд зазначив, що якщо у законі і договорі по різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом. У даному випадку однією із умов переходу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю була добровільна передача іпотекодавцем предмета іпотеки, однак основною підставою задоволення позову про скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно була відсутність відомостей про отримання іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, а також те, що оцінка предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилась;

- у справі № 554/14813/15-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від
11.04.2018) предметом спору є вимога позивача про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію, повернення сторін в первинний стан. У цій справі Верховний Суд зазначив, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договору іпотеки), однак оскільки докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні, тому прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, визнано протиправним;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18) предметом позову була вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки. У цій справі Верховний Суд зазначив, що сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору, і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки;

- у справі № 911/3594/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від
12.03.2019) товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету селищної ради, яким надано згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ на 28/100 частини будівлі, посилаючись на те, що позивач є власником цілісного майнового комплексу, щодо якого надано згоду на реєстрацію права власності на його частину за територіальною громадою відповідно до спірного рішення, а отже, це рішення порушує майнові права позивача. Велика Палата Верховного Суду в частині розгляду спору по суті змінила рішення місцевого господарського суду, яким відмолено у задоволенні позову, зазначивши наступне.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама по собі державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Разом з тим оскаржуване позивачем рішення не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем чи іншими особами (статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), спірне рішення не створює жодних юридичних наслідків, а тому не може порушити будь-чиїх прав. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, правовідносини у справах № 367/7589/15-ц, № 306/2053/16-ц, № 554/14813/15-ц, № 760/14438/15- ц (провадження № 14-38цс18), № 911/3594/17 не є подібними ні за предметами спору, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 327/2268/18 є необґрунтованим, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень такої справи не існує.

На думку скаржника, суди також застосували норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Предметом позову у справі № 917/2101/17 були вимоги про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності, а з урахуванням заяви про зміну предмета позову - вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за товариством на спірне нерухоме майно; витребування зазначеного нерухомого майна з володіння підприємства на підставі статті 388 ЦК України. У даній справі: (1) іпотечний договір передбачає набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за фактом наявності кредитної заборгованості та виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" без необхідності вчинення іпотекодавцем будь-яких додаткових дій з передачі майна; (2) ринкову вартість предмета іпотеки було визначено на момент набуття права власності, проте здійснена оцінка не влаштовує позивача, який вбачає допущення порушень оцінювачем при проведенні оцінки майна. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що особа, яка стверджує про порушення з боку іпотекодержателя своїх прав іпотекодавця та умов іпотечного договору, мала довести ту обставину, на яку вона посилається на обґрунтування своїх заперечень - невідповідність визначеної іпотекодержателем вартості іпотечного майна його реальній ринковій вартості, зокрема внаслідок того, що оцінювач не здійснював огляд об'єкта оцінки.

Таким чином, правовідносини у справі № 917/2101/17 не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами.

У касаційній скарзі скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.02.2020 у справі № 653/2867/17 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Предметом позову у справі № 653/2857/17 були вимоги фізичної особи-1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (далі - ТОВ "Вердикт Фінанс"), фізичної особи-2 про визнання противоправними дій, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна. При вирішенні справи № 653/2857/17 Верховний Суд, посилаючись на установлені судами обставини, зазначив, що вартість предмета іпотеки є неспівмірною із заборгованістю за кредитним договором. При цьому за відсутності експертної оцінки предмета іпотеки на час набуття його у власність ТОВ "Вердикт Фінанс" відсутні правові підстави вважати, що було дотримано справедливий баланс між інтересами сторін кредитних правовідносин внаслідок вчинення державним реєстратором оскаржуваних у цій справі дій.

Отже, правовідносини у справі № 653/2867/17 не є подібними за встановленими судами фактичними обставинами, оскільки 24.07.2019 на замовлення ТОВ "ФК " Приватні Інвестиції" суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Содель" було складено звіт № 26-07-19-ОМ.1 про оцінку вартості майна, об'єкт оцінки: нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1, власник ПП

Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", за яким вартість майна становить 4 390 195 грн, неспівмірності судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається ( № 915/2225/19/) не було встановлено.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від від 11.06.2020 у справі № 914/953/19 не було підтверджене, оскільки правовідносини не є подібними, ця постанова прийнята хоча й за схожого правового регулювання, але за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі (інших обставин та поданих на їх підтвердження і досліджених судами доказів).

Обставини справи № 921/353/19, на яку посилається скаржник, не є тотожними з обставинами справи № 915/2225/19. Предметом позову у справі № 921/353/19 є вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав власності і визнання договорів недійсними через заперечення позивача факту переходу до відповідача прав нового кредитора у зобов'язанні за іпотечним договором, що врегульовано частиною 2 статті 517 ЦК України. У справі, що переглядається, попередній кредитор передав новому кредитору вимогу, дійсність якої позивачем не спростовується.

Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від
29.09.2020 у справі № 757/13243/17, предметом позову в якій є вимоги позивача про визнання договорів недійсними та витребування майна, що свідчить про відмінність цих справ як за предметами спору, так і за підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами.

У справі № 6-1213ЦС16 (постанова Верховного Суду України від 06.07.2016), на яку посилається скаржник як на підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, предметом позову є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а у справі № 5013/458/11 (постанова Верховного Суду від 27.02.2020) - вимога про витребування майна, що також свідчить про відмінність цих справ від справи, яка розглядається ( № 915/2225/19), за предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судами фактичними обставинами.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав для касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 915/2225/19 касаційна інстанція встановила, що висновки про застосування норм права, які викладено у справах № 367/7589/15-ц, № 306/2053/16-ц, № 554/14813/15-ц, № 760/14438/15- ц (провадження № 14-38цс18), № 911/3594/17, № 327/2268/18 (не існує), № 917/2101/17, № 653/2857/17, № 914/953/19, № 921/353/19, № 757/13243/17, № 6-1213ЦС16, № 5013/458/11 та на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 915/2225/19.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП Фірми "ИНТЕРСЕРВИС" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 915/2225/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 915/2225/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай