Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.08.2020 року у справі №911/1854/19

УХВАЛА

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1854/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020

у справі № 911/1854/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" (далі - ТОВ "Синергія ОІЛ", скаржник)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна" (далі - ТОВ "Шварцмюллер Україна")

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Синергія ОІЛ" 24.07.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №911/1854/19, а рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2019 у справі №911/1854/19 залишити в силі.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.08.2020 № 29.3-02/1607 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В. П. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 911/1854/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: МалашенковаТ. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Дослідивши касаційну скаргу ТОВ "Синергія ОІЛ", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

У серпні 2019 року ТОВ "Синергія ОІЛ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Шварцмюллер Україна" про стягнення 260 294,88 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 629, 712 Цивільного кодексу України та статей 173, 230, 231 Господарського кодексу України, а також на прострочення відповідачем виконання зобов'язання в частині вчасної поставки товару згідно з Договором від 07.07.2018 №11/18.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2019 у справі №911/1854/19 позов задоволено та присуджено до стягнення з ТОВ "Шварцмюллер Україна" на користь ТОВ "Синергія ОІЛ" пеню за прострочення поставки товару у розмірі 260 294,88 грн. та 3 904,43 грн. розміру судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем прострочення зобов'язання відповідача за Договором поставки та у зв'язку з цим обґрунтованістю нарахування пені.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №911/1854/19 рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2019 у справі №911/1854/19 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував умови Договору, у відповідності до яких право на нарахування пені виникає у позивача, при умові належного виконання останнім своїх зобов'язань по оплаті товару.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки позивач з простроченням строку оплатив товар згідно з Додатковою угодою, то, враховуючи положення Договору відповідач не несе відповідальності за дотримання строків поставки товару.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду апеляційної інстанції, ТОВ "Синергія ОІЛ" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду, як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи, а рішення Господарського суду Київської області як законне та обґрунтоване залишити в силі.

Серед підстав для касаційного оскарження судового рішення ТОВ "Синергія ОІЛ" зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо майнових прав стосовно строків поставки та виконання зобов'язання щодо оплати, особливостей виконання зобов'язання з належного виконання договору поставки, продовження строків поставки, стягнення пені за прострочення поставки, в тому числі у сфері поставок транспортних засобів. Крім того, скаржник вказує, що дана справа має виняткове значення для нього та становить суспільний інтерес.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина 1 статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 260 294,88 грн., а, отже, ціна позову у справі № 911/1854/19 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Як уже зазначалось, серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 287 ГПК України, ТОВ "Синергія ОІЛ" у поданій касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, дана справа має виняткове значення для скаржника та становить суспільний інтерес.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленим рішенням цього суду, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Щодо доводів скаржника, що розгляд даної справи має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес, то суд зазначає таке.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики ", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відтак щодо аргументу скаржника, що розгляд даної справи має виняткове значення для нього суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Також колегія суддів критично ставиться і до посилань скаржника на ту обставину, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки одного лише посилання на таку обставину без належного обґрунтування та підтвердженням відповідними належними і допустимими доказами, не може свідчити про наявність значного суспільного інтересу.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права, викладену у постановах Верховного Суду.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №911/1854/9, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №911/1854/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос