Історія справи

Постанова КАС ВП від 18.05.2022 року у справі №320/5733/19
Ухвала КАС ВП від 29.09.2020 року у справі №320/5733/19

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 320/5733/19

адміністративне провадження № К/9901/34864/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І. Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі №320/5733/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів,

встановив:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області 16.12.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020, порушено питання про його поновлення.

Вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення у ній відповідно до вимог КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Так, керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №320/5733/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області є вимоги щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2017 року в розмірі 95127,00грн, на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1 та пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за порушення строків бюджетного відшкодування у розмірі 662065,98грн, на поточний рахунок у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, р/р НОМЕР_1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020, позовні вимоги задоволено.

Як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у даній справі Головне управління ДПС у Київській області, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідач вказує, що при постановленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно застосували до спірних правовідносин постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, в якій, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ Суд зазначив, що враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Зазначений висновок застосовується і до способу захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу внести заяву платника податку до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, який діє після 1 січня 2017 року.

Відповідач, з урахуванням вищенаведених обставин та посилаючись на практику Верховного Суду України у правовідносинах, що склалися у 2012-2015 роках, доводить, що наразі відсутній висновок Верховного Суду про застосування норми чинного законодавства в подібних правовідносинах, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при застосуванні норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга для касаційного оскарження судового рішення.

В той же час суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати:

1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору викладення у ній Головним управлінням ДПС у Київській області у відповідності до вимог статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд зазначає, що скаржник не наводить обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі статті 328 КАС України. Зокрема, касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, які саме норми процесуального права порушенні, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 відступила від правового висновку Верховного Суду України, щодо невизнання стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість належним способом захисту порушеного права платника податків, визначивши, що саме стягнення з Державного бюджету України на користь платника податків заборгованості з відшкодування ПДВ є належним та ефективним способом судового захисту.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності врахування судами попередніх інстанцій постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише виклад обставини справи, цитування норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що також не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

При цьому, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від
17.02.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від
31.08.2020 у справі №320/5733/19.

Крім того, Суд окремо звертає увагу, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області у справі №320/5733/19 вже подавалась ним раніше, проте Верховний Суд ухвалами від 30.09.2020 та від 30.10.2020 на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України повертав їх як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України. При цьому, Верховний Суд роз'яснював скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

В той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169 248 332 355 359 КАС України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі №320/5733/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Я. Олендер