Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2021 року у справі №640/30658/20

УХВАЛА

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/30658/20

адміністративне провадження № К/9901/24693/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н. А.,

суддів: Мацедонської В. Е., Кашпур О. В.

перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 640/30658/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними, -

УСТАНОВИЛ:

06 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

03 грудня 2020 року позивач звернувся у суд з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - третя особа, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.06.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 62292470.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) які полягають у прийнятті до виконання Вимоги про сплати боргу (недоїмки) № Ф-16470-17-У від
08.05.2019 року ГУ ДПС у м. Києві було відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду, 14 травня 2021 року третя особа подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду від 31 травня 2021 року було залишено скаргу без руху через невідповідність вимогам статей 295 та 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду без поважних причин та не надано документ про сплату судового збору.

Апелянту визначено строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до відмітки на супровідному листі суду ухвала про залишення апеляційної скарги без руху отримана апелянтом 01 червня 2021 року.

Таким чином, останній день строку на усунення недоліків апеляційної скарги припадав на 11 червня 2021 року.

14 червня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Однак, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку скаржник не подав.

У зв'язку із тим, що станом на 16 червня 2021 року недоліки апеляційної скарги не усунуті в повному обсязі, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги було залишено без розгляду.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, суд апеляційної інстанцій вказав, що заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку відповідач не подав, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України було підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган вказав, що на момент виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції скаржник був позбавлений можливості сплатити судовий збір, оскільки було зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками. Крім того, скаржник вказує на велике завантаження управління правового забезпечення ГУ ДПС у м. Києва у зв'язку із реорганізацією районних ДПІ.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.

Положення даної норми підлягають застосуванню також і до випадків оскарження судових рішень в порядку статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, однак з врахуванням передбачених нею особливостей.

Так, оскільки статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено спеціальний строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 500/6596/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 522/17819/17, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17 (2-а/200/1165/17).

Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 08 квітня 2021 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 19 квітня 2021 року, перший робочий день. Проте апеляційну скаргу подано до суду лише 14 травня 2021 року.

Суд апеляційної інстанцій вказав, що на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник (третя особа) жодних доводів не навів.

Згідно частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

При цьому, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 31 травня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин пропущення процесуального строку скаржник не подав.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди правильно застосували положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 640/30658/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

О. В. Кашпур