Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2021 року у справі №640/1531/20

УХВАЛА

27 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/1531/20

адміністративне провадження № К/9901/24864/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.

перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №6, яке стало підставою для видання наказу Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2099ц про звільнення його з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України, Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року; визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2099ц про звільнення його із посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України, Генеральної прокуратури України; поновити на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №6 від 19 грудня 2019 року №31 "Про неуспішне проходження прокурором атестації".

Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року №2099ц. Зобов'язано Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2019 року по 04 березня 2021 року у розмірі 439 359,57 грн, з вирахуванням розміру обов'язкових платежів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац 5 резолютивної частини якого викладено в наступній редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 04 березня 2021 року у розмірі 437 890,14 грн, з вирахуванням розміру обов'язкових платежів". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року залишено без змін.

05 липня 2021 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії прийнято за матеріалами атестації та пояснень прокурора, на підставі яких у кадрової комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики, через те, що він має вчений ступінь кандидата юридичних наук, який він здобув під час роботи в органах прокуратури, однак не зміг надати пояснення щодо змісту дисертаційного дослідження, процедури отримання рецензій на дисертацію та щодо інших питань.

Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що спростування правомірності отримання позивачем наукового ступеня можливе лише у встановленому порядку (у тому числі у судовому порядку). У той же час, доказів на підтвердження таких обставин відповідачем не надано. Cудом також встановлено, що комісією не зазначено та не вмотивовано яким саме чином пояснення щодо змісту дисертаційного дослідження, процедури отримання рецензій на дисертацію та щодо інших питань впливає на сумлінність прокурора, його доброчесність, професійну етику, професійний рівень, тощо. Наведене також стосується висновків комісії щодо наявності у неї обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у зв'язку з низьким рівнем знання норм чинного законодавства та практики його застосування.

Ураховуючи те, що в оскаржуваному рішенні кадрової комісії відсутні мотиви його прийняття і воно не містить посилань на конкретні обставини та підстави, а також відсутні докази, що підтверджують такі висновки кадрової комісії, за яких позивач не відповідає законодавчо визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, перевірка на наявність яких здійснюється в межах атестації прокурорів, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності.

Крім того, зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у професійній етиці, доброчесності та компетентності позивача, без наведеного обґрунтування такого висновку.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції, зокрема, застосував висновки Верховного Суду у справі №120/3458/20-а, в якій Суд указав про те, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття (підпункт 47.1). Кадрова комісія, вважаючи що дії позивача суперечать вимогам професійної етики та порушують норми законодавчих актів або ж Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, була зобов'язана належним чином обґрунтувати відповідні висновки, та з посиланням на конкретні докази та обставини пояснити, в чому саме полягає допущене позивачем порушення та чому, на думку комісії, таке порушення свідчить про недотримання позивачем професійної етики (пункт 83 постанови).

Отже, судові рішення, які є предметом касаційного оскарження, як і висновки Верховного Суду, викладені у постанові № 120/3458/20-а грунтуються на оцінці рішення кадрової комісії критеріям обгрунтованості, що спростовує доводи заявника про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до цитування окремих положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру" та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, без конкретизації норм з посиланням на обставини справи. Офіс Генерального прокурора, вказує на запровадження реформування системи органів прокуратури, цитує статті Закону України "Про прокуратуру" та описує процедуру проходження прокурорами атестації, проте не зазначає у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковості справи, з посиланням на запровадження заходів щодо перезавантаження органів прокуратури, необхідності створення умов для надання можливості доброчесним кандидатам зайняти посади прокурорів тощо.

Інші аргументи заявника зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини 1 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська