Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2021 року у справі №420/3271/20

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 420/3271/20

адміністративне провадження № К/9901/9208/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В. В., перевіривши касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №420/3271/20 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

УСТАНОВИЛ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулось до адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та нечинним пункт 1.1 Рішення 37 сесії VII скликання Ізмаїльської міської ради від 31.10.2018 №4395-VII "Про заходи щодо стимулювання оформлення прав на земельні ділянки".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2020, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Ізмаїльська міська рада 12.03.2021, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною 1 статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі частиною 4 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі частиною 4 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частині 1 статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження податковий орган вказує на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому відповідач не зазначає щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, а лише зазначає, що не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 Податкового кодексу України, якщо права на земельну ділянку не оформлені.

При цьому скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Крім того, відповідачем не враховано, що Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 21.05.2020 у справі №826/18359/16.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №420/3271/20 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення повернути особі, яка її подала.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяВ. В. Хохуляк