Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.02.2019 року у справі №9901/82/19
Постанова ВП ВС від 20.06.2019 року у справі №9901/82/19

УХВАЛА

20 березня 2019 року

Київ

справа №9901/82/19

адміністративне провадження №П/9901/82/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Білоуса О. В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_2 15 лютого 2019 року звернулася до суду з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2018 року "2696/0/15-18 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова".

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення залишено без руху у зв'язку із недодержанням вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ОСОБА_2 оскаржується рішення Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2018 року, а тому строк на його оскарження закінчився 24 вересня 2018 року (23 вересня 2018 року вихідний день).

Позовну заяву до суду подано 15 лютого 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду. При цьому, позивач не порушувала питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Верховного Суду від 22 лютого 2019 року позивач отримала 1 березня 2019 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22 лютого 2019 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в обґрунтування якої зазначено, що вона не мала об'єктивної можливості звернутися до суду із позовом, а саме: в період з 23 серпня 2018 року по 15 лютого 2019 року неодноразово хворіли вона особисто, її дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Якщо особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби було порушено, та зацікавлена у їх поновленні, має звернутися до суду у порівняно більш стислі строки, ніж на загальних підставах.

Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності для цього поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку (частина 5 статті 122 КАС України).

частина 5 статті 122 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З аналізу статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства Україниодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Позивач в позовній заяві та клопотанні не заперечує факту обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2018 року, однак зазначає про численні факти її захворювань та її дитини.

При цьому, лише в період з 3 по 17 жовтня 2018 року (тобто вже поза межами місячного строку звернення до суду, який закінчився 24 вересня 2018 року) позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у Міській клінічній багатопрофільній лікарні №25 Харківської міської ради м. Харків (копія листка непрацездатності серія АДП №746381).

Всі інші копії листків непрацездатності, додані до заяви, свідчать про перебування позивача на амбулаторному лікуванні або по догляду за дитиною в домашньому режимі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили звернення її до суду в межах встановленого КАС України строку. Інші обставини, на які посилається позивачка, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя О. В. Білоус