Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2020 року у справі №440/1462/19

УХВАЛА

20 січня 2021 року

Київ

справа №440/1462/19

адміністративне провадження №К/9901/7582/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О.,

Загороднюка А. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 (головуючий суддя - О. О. Кукоба)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 (головуючий суддя - В. В. Зеленський, судді - І. С. Чалий, Я. В. П'янова)

у справі № 440/1462/19

за позовом ОСОБА_1

до 5-го Управління (Міжвідомчого центру спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України

про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 5-го Управління (Міжвідомчого центру спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України, в якому просив:

- визнати протиправним наказ від 23.11.17 № 121-ОС "По особовому складу" в частині зменшення розміру премії з 709% до 662% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок належної до отримання премії, передбаченої пунктом 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України, виходячи з вимог пункту 10 наказу Центрального управління Служби безпеки України від 26.07.17 № 435/ДСК "Про окремі питання грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України" щодо збереження з 01.11.17 по 31.12.17 раніше встановленого позивачу згідно з наказом Голови Служби безпеки України від 12.08.17 №930-ОС "По особовому складу" розміру премії - 709% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та виходячи з вимог абзацу другого пункту 9 наказу Центрального управління Служби безпеки України від
19.01.18 №65/ДСК "Про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України у 2018 році" щодо призначення позивачу з 01.01.18 по 28.02.18 премії у встановленому колонкою 2 додатку 3 до наказу розмірі 859% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та здійснити виплату недоплаченого розміру премії за період з 01.11.17 по 28.02.18.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний наказ в частині зменшення йому розміру премії з 709% до 662% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років є необґрунтованим, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для його прав, свобод та законних інтересів і цілями, на досягнення яких спрямований оскаржуваний наказ.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги законодавства щодо преміювання позивача, що спростовує твердження скаржника про порушення "справедливого балансу" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту права позивача на отримання премії.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить за результатами касаційного перегляду справи ухвалити постанову про скасування в повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 і передати справу повністю на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає пункти 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказує, що нарахування та виплата премії позивачу, встановленої оскаржуваним наказом, у розмірі 662% посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, у період з 01.11.2017 по 28.02.2018, здійснювалося відповідачем правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

У касаційній скарзі підстави, на яких подана касаційна скарга, позивач вказує пункти 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому в обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, за змістом статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Статтею 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

У справі, що розглядається, судом касаційної інстанції не встановлено порушення судами норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права

Крім того, як вірно зазначили суди, суд касаційної інстанції звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 07.03.2019 у справі №816/1577/18, в якій вже вирішувались позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального управління Служби безпеки України в особі 5 управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України про зобов'язання Центральне управління Служби безпеки України здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 до отримання премії, передбаченої пунктом 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України виходячи з вимог пункту 10 наказу Центрального управління Служби безпеки України від 26.07.2017 №435/ДСК "Про окремі питання грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України" щодо збереження з 01.12.2017 по 31.12.2017 раніше встановленого ОСОБА_1 згідно з наказом 5 управління (Міжвідомчий центр спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України від
12.06.2017 №930-ос розміру премії - 709%, та суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо преміювання позивача. Суди встановили і вірно застосували норми матеріального права, відповідно до яких в спірних правовідносинах наказом від 23.11.2017 № 121-ОС позивачу не зменшено, а встановлено конкретний розмір премії, що передбачено дискреційними повноваженнями, встановленими Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 23.01.2018 №35/ДСК.

Посилання в касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах без урахування висновку, зробленого в ухвалі колегії суддів Вищого адміністративного суду України від
23.01.2013 у справі № 2а-53/2009 судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки стосуються інших правовідносин, а питання реалізації дискреційних повноважень щодо призначення та виплати розміру преміювання військовослужбовців аналізувалось у постанові Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №817/1223/16.

Пунктом 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Відповідно до частини 2 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі щодо оскарження судових рішень з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі пункту 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 339, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ухвалив:

Закрити касаційне провадження №К/9901/7582/20 у справі №440/1462/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
23.01.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до 5-го Управління (Міжвідомчого центру спеціальної підготовки) Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк