Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №280/887/19

УХВАЛА

18 червня 2019 року

Київ

справа №280/887/19

адміністративне провадження №К/9901/12385/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І. Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі №280/887/19 за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОНТ-2015" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

встановив:

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління ДФС у Запорізькій області 23.04.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 касаційну скаргу позивача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом. Цією ж ухвалою заявнику надано строк на усунення виявлених судом недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху позивачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено заяву про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, яка мотивована відсутністю на рахунку Головного управління ДФС у Запорізькій області грошових коштів необхідних для сплати судового збору у даній справі. Одночасно скаржник зазначає, на момент звернення з вказаною заявою рахунки позивача, з яких сплачується судовий збір, заблоковано, що в свою чергу позбавляє фіскальний орган можливості своєчасно виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 27.05.2019 про залишення касаційної скарги без руху та надати суду платіжний документ. На підтвердження доводів викладених у вказаній заяві, позивачем надано копію повідомлення Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області щодо здійснення безспірного списання коштів.

Втім, суд приходить до висновку, що надані докази є неналежними для задоволення заяви позивача, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі, наприклад, звернення до органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судового рішення у справі №280/887/19 та отримання відповідного фінансування.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги. Також позивачем не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

Одночасно суд касаційної інстанції звертає увагу, що Головне управління ДФС у Запорізькій області, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

Враховуючи вищевикладене, наведені позивачем у заяві обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, заява позивача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню ДФС у Запорізькій області у задоволенні заяви про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №280/887/19.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі №280/887/19 за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМОНТ-2015" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..............

І. Я. Олендер

Суддя Верховного Суду