Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №803/666/18

УХВАЛА

17 квітня 2019 року

Київ

справа №803/666/18

касаційне провадження №К/9901/10141/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л. І. (суддя-доповідач), Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 803/666/18 за позовом Приватної фірми "Ельф" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 20.07.2018, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №391784/21744590 від 11.12.2017; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних внесену приватною фірмою "Ельф" податкову накладну №192 від
14.11.2017; визнав протиправними та скасував рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №380120/21744590 від 08.12.2017; зобов'язав ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних внесену приватною фірмою "Ельф" податкову накладну №221 від 15.11.2017; визнав протиправними та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №417620/21744590 від 14.12.2017; зобов'язав ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних внесену приватною фірмою "Ельф" податкову накладну №230 від 15.11.2017; визнав протиправними та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №380118/21744590 від 08.12.2017; зобов'язав ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних внесену приватною фірмою "Ельф" податкову накладну №239 від
16.11.2017; визнав протиправними та скасував рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №43784/21744590 від 18.12.2017; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних внесену приватною фірмою "Ельф" податкову накладну №259 від 20.11.2017; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 803/666/18 є вимоги про: визнання протиправними дій щодо відмови у реєстрації податкових накладних №192 від 14.11.2017, №221 та № 230 від 15.11.2017, №239 від 16.11.2017, №259 від 20.11.2017 та скасування рішень комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №391784/21744590 від
11.12.2017, №380120/21744590 від 08.12.2017, №417620/21744590 від 14.12.2017, №380118/21744590 від 08.12.2017, №43784/21744590 від 18.12.2017, зобов'язання внести до єдиного реєстру податкових накладних відомості щодо реєстрації податкових накладних №192 від 14.11.2017, №221 та № 230 від 15.11.2017, №239 від
16.11.2017, №259 від 20.11.2017 датою їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України, а саме 23.11.2017.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що причиною прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Проте, податковим органом у оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та/або яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

У касаційні скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк

Т. М. Шипуліна