Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №263/16485/17

УХВАЛА

15 січня 2019 року

Київ

справа №263/16485/17

адміністративне провадження №К/9901/68724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Маріупольської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.09.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №263/16485/17 за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності неправомірної та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Маріупольської міської ради щодо не розгляду його клопотання від 07.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Маркелова та про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва.

З урахуванням зміни позовних вимог, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольської міської ради №7/28-2540 від 28.02.2018 року щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, а також просив зобов'язати Маріупольську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, позов задоволено частково. Визнано рішення Маріупольської міської ради №7/28-2540 від 28.02.2018 року щодо відмови у наданні позивачу ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 протиправним та скасовано його. Зобов'язано Маріупольську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею від 0,0900 га до 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями 17.12.2018 Маріупольською міською радою до Верховного Суду направлено касаційну скаргу.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі оскаржується рішення Маріупольської міської ради щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем не підтверджено, що морська гідрометеорологічна станція, яка розташована по вулиці Усурійський, 21, в місті Маріуполі входить до Переліку реперних кліматичних станцій ДСНС України, а відповідно застосування вимог щодо визначення охоронної зони до вказаного об'єкту можливо застосувати щодо наявності певних умов та відповідного законодавчого оформлення. Відповідачем не надано доказів визначення та встановлення меж охоронної зони навколо гідрометеостанції. Крім того, зазначив, що висновок Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради №06-03-06/159-05 від 13.09.2017 року, як на обґрунтування прийнятого рішення, не прийнятий судом, оскільки в ньому не наведено належного мотивування прийнятого рішення у відповідності до вимог ст.118 ЗК України та ст.2 КАС України.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України у касаційній скарзі не містяться.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Отже, постановаПершого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.09.2018 у справі №263/16485/17, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.09.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №263/16485/17 за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності неправомірної та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб,

Судді Верховного Суду