Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.09.2020 року у справі №520/1047/2020

УХВАЛА

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/1047/2020

адміністративне провадження № К/9901/21376/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №520/1047/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування вимоги,

УСТАНОВИЛ:

25.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
13.07.2020.

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 13.03.2019 № Ф-27930-58.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2000 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець та з 13.12.2013 є платником єдиного податку, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, а з 2014 пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

21.01.2019 позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у якому визначено до сплати 9828,17 грн єдиного внеску.

Позивачка 15.07.2019 звернулася до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області із заявою, в якій зазначила, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік подала помилково та просила вважати звіт таким, що не подавався, виключити зазначені в ньому дані з електронної бази податкової звітності, за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України та Головним управлінням ДФС у Харківській області листами від 14.08.2019 № 39128-16/99-99-13-02-0115 та від 12.08.2019 № 20072/ФОП/20-40-58-06-20 позивачці повідомлено, що порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту, також цим порядком не передбачено самостійне виправлення зазначеного типу помилок. При цьому письмове звернення від платників щодо визнання Звіту не чинним, немає законодавчих підстав, оскільки пунктом 16 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Також було зазначено, що на законодавчому рівні відсутні підстави для скасування чи коригування самостійно визначених та нарахованих сум єдиного внеску.

13.03.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано та направлено позивачу вимогу від 13.03.2019 № Ф-27930-58 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у сумі 9 828,17 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийнята Головним управлінням ДПС у Харківській області вимога від 13.03.2019 № Ф-27930-58 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у розмірі 9 828,17 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у Харківській області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №520/1047/2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від
14.11.2019 № 294-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 210200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправноюта скасування вимоги від 13.03.2019 № Ф-27930-58 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску у сумі 9 828,17 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 у справі №520/1047/2020 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
13.07.2020 у справі №520/1047/2020 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. А. Васильєва В. П. Юрченко