Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2020 року у справі №300/51/20

УХВАЛА

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 300/51/20

адміністративне провадження № К/9901/16878/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу військової частини №1349 Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі №300/51/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини №А1349 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити дії

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1, зокрема, невиплату на день виключення із списків військової частини грошової компенсація за неотримане речове майно та стягнути з військової частини А1349 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 25 липня 2019 року по 10 грудня 2019 рік.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 - невиплати на день виключення із списків військової частини грошової компенсації за неотримане речове майно. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 25 липня 2019 року по 10 грудня 2019 рік у розмірі 86459 (вісімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) 39 копійок.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 1 березня 2018 року у справі №806/1899/17 та від 31 травня 2018 року у справі № 823/1023/16.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги спір виник щодо проведення повного розрахунку при звільненні позивача з державної служби.

З ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року вбачається, що зазначену справу судом першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини №1349 Міністерства оборони України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у справі №300/51/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська М. М. Яковенко